Бекетов Микола Миколайович
БЕКЕ́ТОВ Микола Миколайович (31. 12. 1826(12. 01. 1827), с-ще Алфьоровка, нині Нова Бекетовка Пензен. обл., РФ — 30. 11(13. 12). 1911, С.-Петербург) — хімік, один із засновників фізичної хімії. Брат Андрія, батько Олексія Бекетових. Доктор хімічних наук (1865), академік Імператор. АН (1886). Ломоносовська премія Імператор. АН (1880). Навч. у С.-Петербур. (1844–46), Казан. (1846–48) університетах. Працював у Мед.-хірург. академії під керівництвом видатного рос. хіміка, академік М. Зініна. У 1853–55 — асистент кафедри хімії й технології С.-Петербур. університету; 1855–65 — екстраординар., 1865–86 — ординар. проф. Харків. університету, в якому започаткував курс фіз. хімії (вперше у світі), 1864 організував відділ. фіз.-хім. наук на фіз.-мат. ф-ті. Видав курс «Физико-химия. Лекции Н. Н. Бекетова, профессора Императорского Харьковского университета» (Х., 1886). Від 1886 працював у хім. лаб. Імператор. АН (С.-Петербург) і викладав на Вищих жін. курсах. З імʼям Б. повʼязане становлення фіз. хімії як науки в Росії та в Україні. Більшість робіт Б. в галузі фіз. хімії присвяч. проблемі хім. спорідненості, питанням звʼязку між будовою та властивостями реагентів, впливу зовн. умов на перебіг реакцій. У доктор. дис. (1865) «Исследования над явлениями вытеснения одних элементов другими» Б. встановив вплив концентрацій реагентів на напрям реакцій, фактично сформулював закон хім. дії мас раніше за К. Ґульдберґа та П. Вааґе. Встановив ряд активності металів (1865). Організував термохім. лабораторії, де разом з учнями визначив теплоти утворення оксидів та хлоридів лужних металів, уперше одержав (1870) безводні оксиди лужних металів. Розробив способи одержання металічних рубідію та цезію, пром. виробництва алюмінію, заклав основи алюмо- та магнієтермії. Запропонував використовувати гіпс для одержання сірки (1854). Першим досліджував Березівські мінеральні води (1864). Б. був організатором Харків. публіч. б-ки (нині бібліотека ім. Короленка), Товариства дослідних наук при Харків. університеті з фіз.-хім. (головою якої був до 1886) та мед. секціями, Товариства поширення писемності в народі і Товариства допомоги студентам. Неодноразово обирався президентом Рос. фіз.-хім. товариства (1889–90, 1896–97, 1900, 1902, 1903, 1911).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Исследования над явлениями вытеснения одних элементов другими. Х., 1865; Записки по неорганической химии. 2-е изд. Х., 1875; Динамическая сторона химических явлений. Х., 1886; Основные начала термохимии: 4 лекции. Москва, 1890; К вопросу о взаимном вытеснении галоидов // Журн. Рус. физ.-хим. об-ва. 1881. Т. 13, № 44; О получении металлического рубидия и о теплоте его окисления и гидратации // Там само. 1888. Т. 20, № 363; О восстановлении магнием окисей лития, натрия, калия, рубидия и цезия // Там само. 1890. Т. 22, № 364; Об одной из вероятных причин возрастания молекулярной электропроводности по мере разжижения соляных растворов // Там само. 1894. Т. 26, № 65; О значении атомных и молекулярных объемов жидких и твердых тел // Тр. Об-ва физ.-хим. наук при Харьков. університете. Х., 1894; Речи химика (1862– 1903). С.-Петербург, 1908.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
