Белев Гьончо Георгієв

БЕ́ЛЕВ Гьончо Георгієв (Белев Гьончо Георгиев; 12(24). 06. 1889, м. Іхтиман, Болгарія — 24. 01. 1963, Софія) — болгарський письменник, публіцист, культурний і громадський діяч. Державні нагороди Болгарії. Закін. прогімназію. Брав участь як доброволець Червоного Хреста у Балкан. війні 1912–13. Під час 1-ї світової війни 1914–18 — санітар. Після війни працював бібліотекарем, коректором, чиновником та ін. У 20–30-і рр. зблизився з антифашист. інтелігенцією. Співпрацював у г. «Народни права» (1888–1932), «Пряпорец» (1898–1932), «Вечерна поща» (1900–14), «Вестник на жената» (1921–44), «Новини» (1926– 28), «Литературен глас» (1928– 44), «Кормило» (1935–36), «Брод» (1936), «Хоровод» (1937), ж. «Листопад» (1913–35). У 1938 — делегат Світового конгресу письменників на захист миру і культури в Парижі, враження від якого передав у кн. «За маслинено клонче в Париж» (1939). Цикл «Горски имортели» (1912) і зб. оповідань «Тайно страдание» (1923) написані під впливом модернізму. У 30-і рр. 20 ст. творчість Б. набуває реаліст. спрямування (зб. оповідань «Каменни въглища», 1933; хроніка «Бентът трещи», 1936; «Другият мир», 1940; роман «Животът си тече», 1937), це проза соц. контрастів суспільства, про зростання рев. руху в країні. Найзначніші твори Б. — серія романів: «Случки из живота на Минко Минин: “Иглата се счупи”» (1940), «Нови хора» (1945), «Червена заря» (1952), «Действие първо» (1958) — створюють «панораму доби». Б. — автор подорож. нарисів: «Какво видях в Америка» (1948), «Пътуване из демократична Германия» (1951), «Картини из Румъния» (1958), а також віршів у прозі, фейлетонів, казок, нарисів, репортажів. З нагоди 125-річчя від дня народження Т. Шевченка (1939) опублікував у спец. ювілейному вид. «Тарас Шевченко» статтю «Вечен като народа». Один з авторів надісланого у травні 1939 до СП СРСР і присвяч. тій самій даті листа групи болгар. письменників (Г. Бакалов, Л. Стоянов, Т. Павлов, К. Зидаров та ін.), в якому було підкреслено вплив Т. Шевченка на болгар. літературу 2-ї пол. 19 ст. Усі твори Б. опубл. у Софії. Укр. мовою повість «Знегоди одного хлопчика» переклала В. Іваненко (К., 1960).

Завантажити статтю