Гуляшки Андрей Стоянов

ГУ́ЛЯШКИ Андрей Стоянов (Гуляшки Андрей Стоянов; 07. 05. 1914, с. Раковиця, нині Михайлов. обл., Болгарія — 03. 07. 1995, м. Страсбурґ, Франція) — болгарський письмен­ник, громадський діяч. Навч. у франц. торг. коледжі, гімназії і Свобод. університеті в Софії. Учасник антифашист. Руху Опору. Був гол. ред. г. «Литературен фронт» (1944), кор. г. «Роботническо дело» (1948–52), ред. ж. «Септември» (1952–56), гол. ред. ж. «Пламък» (1956–66) і ж. «Съвремен­ник» (1972–73), дир. Нар. театру (1967–69), водночас від 1956 — на кер. посадах у Спілці болгар. письмен­ників. Творчість Г. охоплює магістрально-темат. і своєрідні жанрово-стильові території болгар. белетристики — від сільс. про­блематики (трилогія «Ведрово», 1952, 1959, 1984) до істор. теми (роман «Златният век», 1970), від пригодниц. серіалу («Приключенията на Авакум Захов», 1962, «Последното приключение на Авакум Захов», 1976, 1981 — пере­клад. 20-ма мовами світу), до сімей. хроніки («Домът с махагоново стълбище», 1975), сатир. фантастики й антиутопій («Трите живота на Иосиф Димов», 1977, «Отделение за реанимация», 1979), роману-притчі («Яков и дявола», 1981), від лірич. щоден­ника-роману-есе («Писма от тихия град», 1983) до соц.-психол. роману (повісті «Седемте дни на нашия живот», 1969, «Скитник броди по света», 1982, «Златната жена», 1980, «Чудак», 1988), активно реагуючи на морально-етичні про­блеми сучас. життя (усі твори опубл. у Софії). Укр. мовою твори Г. пере­клали О. Кетков, Л. Копиленко, О. Шпильова, М. Малярчук, І. Білик, М. Дорошенко-Вакалюк та ін.

Завантажити статтю