БЕРДЯ́НСЬКА КОСА́ — вузький пів­острів, що починається від гирла р. Берда. Про­стягається у море з Пн. Сх. на Пд. Зх. майже на 23 км вузькою (сотні метрів) смугою суходолу. Є прадав. залишком правого берега Берди, утвор. пере­важно піщаними від­кладами й пере­робленими морем черепашками молюсків. Поверх­ня — слабкохвиляста рівнина з невисокими (до 2–3 м) піщаними горбами й окремими дюнами. Сх. берег — піщана пляжна зона, зх. — роз­членов. невеликими бухтами, порослими очеретом, є місцем гніздува­н­ня птахів. Нав­проти Б. к. роз­таш. 2 острови — Великий Дзендзик і Малий Дзендзик — заповід­ні території. Найвужча частина Б. к. (60–100 м) посередині, найширша (до 2 км) — пів­ден­на. Для Б. к. характерна сухо­степова галофітна рослин­ність, пред­ставлена понад 200 видами, серед них 20 — ендеміки. Багато видів рослин і тварин занесені до Червоної книги України. Коса майже повністю забудована і є курортно-рекреац. центром Пн. Приазовʼя, частиною м. Бердянськ. На Б. к. роз­таш. понад 70 оздоров. установ — санаторії: «Бердянськ», «Лазурний», «Приазовʼя», «Азов», «Ореанда», «Золотий берег», бази від­починку, дит. табори. Через антропоген. вплив ландшафтні комплекси дуже змінені і майже втратили здатність до самовід­новле­н­ня. За остан­ні 100 р. площа Б. к. зменшилася від 950,8 га до 670,4 га. Б. к. є частиною природ. Нац. парку «Приазовські коси».