Бердянська коса
БЕРДЯ́НСЬКА КОСА́ — вузький півострів, що починається від гирла р. Берда. Простягається у море з Пн. Сх. на Пд. Зх. майже на 23 км вузькою (сотні метрів) смугою суходолу. Є прадав. залишком правого берега Берди, утвор. переважно піщаними відкладами й переробленими морем черепашками молюсків. Поверхня — слабкохвиляста рівнина з невисокими (до 2–3 м) піщаними горбами й окремими дюнами. Сх. берег — піщана пляжна зона, зх. — розчленов. невеликими бухтами, порослими очеретом, є місцем гніздування птахів. Навпроти Б. к. розташ. 2 острови — Великий Дзендзик і Малий Дзендзик — заповідні території. Найвужча частина Б. к. (60–100 м) посередині, найширша (до 2 км) — південна. Для Б. к. характерна сухостепова галофітна рослинність, представлена понад 200 видами, серед них 20 — ендеміки. Багато видів рослин і тварин занесені до Червоної книги України. Коса майже повністю забудована і є курортно-рекреац. центром Пн. Приазов’я, частиною м. Бердянськ. На Б. к. розташ. понад 70 оздоров. установ — санаторії: «Бердянськ», «Лазурний», «Приазов’я», «Азов», «Ореанда», «Золотий берег», бази відпочинку, дит. табори. Через антропоген. вплив ландшафтні комплекси дуже змінені і майже втратили здатність до самовідновлення. За останні 100 р. площа Б. к. зменшилася від 950,8 га до 670,4 га. Б. к. є частиною природ. Нац. парку «Приазовські коси».
Рекомендована література
- М’ягченко О. П. Екологія Північного Приазов’я. З., 1999.
Завантажити статтю
