БЕРЕЖА́Н Зиновій (справж. — Штокалко Зиновій Па­влович; 25. 05. 1920, с. Кальне, нині Козів. р-ну Терноп. обл. — 28. 06. 1968, Нью-Йорк) — письмен­ник, бандурист. Син П. Штокалка. За фахом лікар. Закін. Бережан. г-зію, вступив до Львів. мед. ін­ституту, однак через початок 2-ї світової війни пере­рвав на­вча­н­ня. Потрапив до табору для пере­міщених осіб у Міт­тенвальді. 1945 вступив на мед. факультет Мюнхен. університету, який закін. 1950. В Університеті роз­горнув широку громадську діяльність, був організатором літ. вечорів і дис­путів, ред. тижневика «Студентські вісті», головою Укр. студент. громади. Після захисту доктор. дис. (1951) емігрував до США (1952). Працював у лікарні, пізніше — приватним лікарем у Брукліні. У мед. наук. колах Б. знаний як лікар-онколог, дерматолог, фахівець з біо­хімії, автор наук. роз­робок і статей з етимології ново­утворень та лікува­н­ня зло­якісних пухлин. Зібрав і опрацював понад 300 укр. пісень, дум і балад. Створив багато власних пісень і дум (20 аудіокасет). Був солістом Капели бандуристів ім. Т. Шевченка в Америці, під­готував істор.-теор. дослідже­н­ня про бандуру «Кобзарський під­ручник» (1989). Добірка поезій Б. була на­друкована в кн. «Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході» (т. 2, Нью-Йорк; Мюнхен, 1969). Окремою зб. його новатор. твори, зокрема вірші в стилі сюр­реалізму та реаліст. новели з автор. ілюстраціями, на­друковані посмертно: «На окраїнах ночі» (Штут­тґарт; Нью-Йорк, 1977). 1995 в ж. «Сучасність» (№ 7–8) В. Неборак ви­друкував поет. та прозові твори Б. із су­провід. стат­тею «Міф про Пере­бендю».