БЕРЕЗОВЕ́ЦЬ Дмитро Тарасович (18. 10. 1910, м. Ново­град-Волинський, нині Житомир. обл. — 29. 05. 1970, Київ) — археолог. Кандидат історичних наук (1969). Навч. у Бердичів. проф. школі (1924–25). 1929–30 брав участь у роз­копках Райковец. городища під керівництвом Т. Мовчанівського. Працював у лаб., 1929–31 — завідувач від­ділу Бердичів. музею, водночас — у навч. закладах Укржитлобуду. Закін. Військ. академію механізації та моторизації Червоної армії (1941). Працював викл. 2-го Ульянов. танк. училища, від 1942 — на фронті, цього ж року потрапив у полон, був у кількох концтаборах. Втік до Австрії, був комен­дантом табору для пере­міщ. осіб Клюбервізен (Брауншвайґ). 1946 — науковий спів­робітник Ін­ституту археології АН УРСР. Досліджував памʼятки черняхів. культури 2-ї пол. 1-го тис. н. е. 1948 від­крив волинцевську та пеньківську культури. Роз­копки під­твердили концепцію Б. щодо етнокультур. роз­витку насел. Лів­обереж. України. 1956 виявив і дослідив поселе­н­ня 6– 8 ст. на р. Тясмин біля Пеньківки на Кірово­градщині. Досліджував памʼятки салтівської культури, залишені алано-болгар. населе­н­ням Пн. Причорноморʼя.