Івакін Гліб Юрійович
ІВА́КІН Гліб Юрійович (30. 01. 1947, Київ — 22. 05. 2018, там само) — археолог, історик. Син Юрія, онук Олексія Івакіних. Доктор історичних наук (1997), член-кореспондент НАНУ (2009). Держ. премії УРСР (1983) і України (2002) у галузі н. і т. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2017). Закін. Київський університет (1970). Від 1974 працював у Інституті археології НАНУ (Київ): від 1997 — провідний науковий співробітник, від 2003 — заступник директора з наукової роботи. Вивчав проблеми історії й археології стародав. і середньовіч. Києва. Брав участь у розкопках археол. пам’яток 10–18 ст. на Подолі, Печерську, у Верхньому Києві, Гончарах і Кожум’яках тощо. Очолював архіт.-археол. дослідж. під час відбудови Михайлів. Золотоверхого монастиря, Успен. собору Києво-Печер. лаври, церкви Успіння Богородиці Пирогощі, Десятин. церкви.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Новое в археологии Киева. 1981 (співавтор); Киев в ХІІІ– ХV веках. 1982; Оповіді про стародавній Київ. 1982; Історичний розвиток Києва ХІІІ — середини ХVІ ст. 1996; Давня історія України. Т. 3. 2000 (співавтор); Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Києва. 2008 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Сагайдак М. А. До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна // Археологія. 2007. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
