КОСТЕ́НКО Володимир Степанович (псевдонім — Костенко-Київський; 22. 11. 1922, Київ) — композитор. Учасник 2-ї світової війни. Член Національної ліги українських композиторів (1993). Літературно-мистецька премія імені Д. Луценка «Осін­нє золото» (2003). Закінчив Київський технологічний ін­ститут легкої промисловості (1952) та Народну консерваторію (1965; викладач М. Дремлюга). Ви­вчав гармонію, сольфеджіо, музичну форму та композицію у Ф. Наде­ненка. 1952–55 працював інженер у Ризі. 1955–83 — старший інженер-кон­структор заводу «Більшовик» (Київ), де очолював вокальну самодіяльну ан­сам­бль «Незабудки» (лауреат фе­стивалю самодіяльного мистецтва УРСР, 1972, золота медаль; всесоюзних фестивалів самодіяльної художньої творчості трудящих, 1975, 1987; усі — Київ). Зробив знач­ний внесок у роз­виток народного са­модіяльного ансамблевого мистецтва. Написав пісні на слова П. Воронька («Дівоча»), І. Кутеня («Стежечка моя», «Жду тебе, коханий мій», «Ки­їв вечірній»), П. Пере­бийноса («Україночко моя», «Лелеки над Києвом», «Осипається цвіт»), Г. Ко­валя («Сніг», «Понеси мене, доле!»), Д. Луценка («Україно, лю­бове моя!», «Осін­ні квіти»), Г. Ле­бедя («Йде весна по Києву», «Зо­лота моя столиця»), І. Драча («Ой ти, дівчинонько», «Квітує серце»), В. Юхимовича, Д. Павличка та ін. Автор збірки пісень «За борами си­німи» (1968), «Незабудки» (1972), «Пісні» (1976; 1983), «Музика сер­ця» (1993), «Квітує серце» (2003; усі — Київ). Деякі пісні К. записа­ні на грамплатівки. Його твори звучать у виконан­ні хорових колекти­вів, а також на радіо.