Бєлгородська область

Визначення і загальна характеристика

БЄ́ЛГОРОДСЬКА О́БЛАСТЬ — регіон на заході Російської Федерації. Межує на Пн. і Пн. Зх. з Курською, на Сх. з Воронез. обл. (РФ), на Пд. і Зх. — з Луган., Харків. та Сумською обл. Утвор. 1954. Площа 27,1 тис. км². Насел. 1,5 млн осіб (2002): 92,9 % — росіяни, 5,45 % — українці, 0,37 % — білоруси, живуть також азербайджанці (0,14 %), татари (0,11 %), вірмени (0,1 %), цигани (0,09 %), молдавани (0,07 %) та ін. Міського насел. — 994,9 (66,3 %), сільського — 505,6 (33,7 %) тис. осіб. У складі області — 21 р-н, 10 міст (серед них 6 обл. під­порядкува­н­ня), 335 сільс. округів і 1577 сільс. насел. пунктів. Найбільші міста (тис. осіб станом на 2002): Бєлгород (344,2), Старий Оскол (215,8), Губкін (87,0), Шебекіно (46,6). Через Б. о. проходять залізничні лінії: Москва — Харків, Пенза — Харків, Москва — Донбас, Харків — Брянськ; автомагістраль Москва — Сімферополь. Б. о. лежить на пд. схилах Середньорос. височини. Поверх­ня рівнин­на, сильно порізана ярами та балками. Клімат помірно континентальний, середня температура січня від –8,1° до –8,7 °С, липня від +19,6° до +21 °С. Опадів 450–500 мм на рік. Осн. річки: Сіверський Донець, Оскол, Тиха Сосна (усі — бас. Дону), Ворскла (бас. Дніпра). Корисні копалини: залізна руда (Курська магнітна аномалія), боксити, буд. матеріали. Серед ґрунтів пере­важають чорноземи: опідзолені, звичайні; поширені також сірі лісові та алювіальні. С.-г. угі­д­дя складають 2145,4 тис. га (3/4 площі Б. о.). Пл. лісів 248,2 тис. га. Фауна: лось, косуля, олень, кабан, вовк, лисиця, заєць-русак та ін. Б. о. входить до складу Центр. чорнозем. екон. р-ну РФ. Основні галузі промисловості: машинобудува­н­ня, буд. матеріалів, хім. та харчова, чорна металургія. Осн. галузь с. господарства — тварин­ництво мʼясо-молоч. напряму; роз­винуті птахівництво, бджільництво. Вирощують цукр. буряк, соняшник, пшеницю, ячмінь. Адм. центр області — Бєлгород. Лежить на пд.-зх. схилах Середньорос. височини. Засн. у 10 ст. Перша писемна згадка про місто датується 1237. Від 16 ст. — оборон­ний пункт Слобожанщини. 1635–53 для захисту пд. та пд.-зх. кордонів Моск. держави на тер. сучас. Б. о. побудовано Бєлгородську лінію (довж. 300 км), яка починалася в Охтирці (нині місто Сум. обл.), йшла в напрямі Бєлгорода, Острогозька, Воронежа до Тамбова (РФ), пере­тинаючи Муравський та Ізюмський шляхи. 1727 утвор. Бєлгород. губ., до складу якої входило 30 міст (зокрема Курськ, Орел). Від 1779 Бєлгород — повітове місто Курського намісництва, згодом губернії. Як залізнич. вузол мав стратег. значе­н­ня під час воєн. дій 1918– 20, за­знав знач. руйнува­н­ня 1943. У Бєлгороді 4 ВНЗи, крає­знав. та худож. музеї, музей-діорама «Курська битва». До 1933 тут були укр. школи, ПТУ, каф. у ВНЗах, ВНЗи, періодика. Нині у Б. о. немає жодної укр. громад. організації, припинив існува­н­ня єдиний в області укр. клас у Шебекіно.

Літ.: Ложкін В. «...кричимо й про­стягаємо свої мозолясті руки до рідної України» // ПУ. 1991. Ч. 2.

В. О. Рябенко

Завантажити статтю