Білий Іван Омелянович
БІ́ЛИЙ Іван Омелянович (25. 03. 1942, с. Чистогалівка Чорнобильського р-ну Київської обл., нині в зоні відчуження, знято з обліку — 16. 12. 2019, Донецьк) — письменник. Член Національної спілки письменників України (1975). Закінчив Донецький університет (1970). Працював завідувачем бюро пропаганди Донецької обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1969–70); редактором шахтарської багатотиражки (1970–75); був відповідальним секретарем та завідувачем відділу української прози й поезії журналу «Донбас» (1976–92); редактором видавництва «Отечество» (1993–97). Від 2001 — відповідальний секретар Донецької організації Національної спілки письменників України. Автор поетичних збірок: «Досвіток» (1969), «За калиновим жаром» (1972), «Передмістя» (1976), «Пізні райдуги» (1981; усі — Донецьк), «Біля вишневого вікна» (К., 1990); збірок оповідань: «За горою, за крутою» (1984), «Рання дорога» (1987; обидві — Донецьк); повісті «Перші розстані» (К., 1984); підручників для початкової школи. Основні мотиви творів Б. — прагнення заглибитися в духовний світ людини, зрозуміти першопричини добра і зла.
Рекомендована література
- Затуливітер В. Земними стежками // Літературна Україна. 1969, 1 лип.;
- Гризун А. Розвиток ліричного начала // Вітчизна. 1977. № 8;
- Гей В. Два крила натхнення // Жовтень. 1982. № 4;
- Швець П. ...Відчути опір життя // Там само. 1988. № 11.
Завантажити статтю
Людина 
