КОСТЕ́ЦЬКИЙ Платон Іванович (псевд. і крипт.: Плятон, Василь Суській, Р. К.; 02. 07. 1832, с. Вʼяцковичі, нині Вербівка Самбірського ра­йону Львівської обл. — 01. 05. 1908, Львів) — укра­­їнський письмен­ник і журналіст. Закінчив німецьку гімназію у м. Самбір (1848), на­вчався на правничому факультеті Львівського університету (1850–54). Редактор газети «Зоря галиць­ка» (1854–55), спів­робітник польських періодичних ви­дань у Львові, зокрема газети «Prze­­gląd Powszechny» (від 1858), «Gazeta Narodowa» (від 1862, 1885–90 — від­повід­альний редактор) і «Ruch Literacki» (від 1877). Писав українською і польською мовами. Наголошував на потребі польсько-української спів­праці у проти­стоян­ні російській за­грозі. Ви­ступав проти галицького москвофільства, стверджуючи, що повноцін­ні українська література і національна сві­домість можуть сформуватися упродовж тривалого часу на народно-роз­мовній основі з орієнтацією на польські зразки. У стат­ті «Uni­­wer­­sytet Lwowski» («Przegląd Pow­­szechny», 1861, ч. 2) вимагав за­провадже­н­ня на­вча­н­ня у Львівському університеті польською мовою замість німецької, через що за­знав судового пере­слідува­н­ня. Написав гімн «русинів польської нації» «Nasza mołytwa» (1861), в якому, спираючись на християнську символіку, постулював історичний звʼязок Польщі, Русі та Литви. Полонофільські тенденції по­значилися й у низці інших його публікацій. Автор українських віршів і поем на історичні теми, на­друкованих латиницею у збірці «Poezje Platona Kosteckoho» (Lwów, 1862), романтичної повісті «Пере­кинчик бусурманський» (1875), оповідань із життя лемків, статей на су­спільно-політичні і літературні теми. Від­значив вплив твор­­чості Т. Шевченка на роз­виток українського су­спільного і культурного руху в Галичині (ста­т­тя «Шевченко і Галицька Русь» // «Dodatek miesięczny Prze­­glądu Tygodniowego», 1886, № 1).