БІ́ЛИК Яків Васильович (29. 11. 1921, с. Ліщинівка, нині Христинів. р-ну Черкас. обл. — 19. 06. 2006, Київ) — біо­хімік. Доктор біо­логічних наук (1971), професор (1974). Премія ім. О. Пал­ладіна АН УРСР (1978). Член Європ. нейрохім. товариства (1991). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київ. мед. стоматол. ін­ститут (1950). Від­тоді працював в Ін­ституті біо­хімії НАНУ: 1953–60 — учений секр., одночасно на громадських засадах — учений секр. Всесоюз. ко­ординац. комісії з про­блем біо­хімії нерв. системи, 1960–72 — старший науковий спів­робітник, заст. завідувача від­ділу, 1972–78 — за­ступник директора з наукової роботи, одночасно 1972– 82 — завідувач від­ділу біо­хімії нерв. системи, 1982–86 — старший науковий спів­робітник, від 1986 — провід­ний науковий спів­робітник Дослідже­н­ня з біо­хімії зсі­да­н­ня крові, біо­хімії нерв. системи (нейрохімії), історії роз­витку біо­хімії, ретро­спективної нейрохім. бібліо­графії. Виявив закономірності прижит­тєвої регенерації білкових структур нерв. тканини в онтогенезі та за різних функціон. і патолог. станів організму, а також установив роль ферментних систем катаболізму в процесах оновле­н­ня тканин­них білків. Член редколегії, заст. гол. ред. та гол. ред. «Українського біо­хімічного журналу» (1973–90).