Білиловський Кесар Олександрович

Визначення і загальна характеристика

БІЛИЛО́ВСЬКИЙ Кесар Олександрович (псевд.: Цезар Білило, Цезарко; 20. 02(04. 03). 1859, с. Стополівка, нині Вознесенське Золотоніс. р-ну Черкас. обл. — 28. 05. 1938, Сімферополь) — письмен­ник, громадсько-культурний діяч, лікар. Доктор медицини (1883). Навч. у Дерпт., Ляйпциз., Віден. університетах. Закін. Єнський університет (1883). Працював лікарем, на адм.-мед. посадах у Полтаві (1883–85), Петропа­вловську (Казах­стан; 1885–91), Москві (1891– 92), Омську (1892), С.-Петербурзі (1892–98), Мітаві (нині Єлґава, Латвія; 1898–1905), Петрозаводську (1906–10), Сімферополі (1910–13, від 1920), Феодосії (1913–18), Решті (Іран; 1925–32). Один із організаторів культ.-просвіт. діяльності c.-петербур. укр. громади 1890-х рр. Видав 3-й та 4-й випуски літ. альманаху «Складка» (1896–97) і під­готував до друку 5-й, що залишився неопубл. через від­ʼ­їзд Б. з С.-Петербурга. 1909–10 — ред. неофіц. частини г. «Олонецкие губернские ведомости» (Петрозаводськ). Як письмен­ник дебютував 1876. Автор мелодрами «Катерина» (1879), а також поезій, оповідань, нарисів, які друкувалися в пресі 1870–90-х рр. (зокрема в журналах «Весна», «Зоря», «Світ», альманасі «Складка» та ін.). Літ. ви­зна­н­ня Б. принесли ліричні поезії («Пів­нічна пісенька», 1881; «Дайте-бо жить!», 1887 та ін.) і вірш. сатира «Клим Ганеба» (1893). Серед творів, напис. у 1910–20-і рр. і опубл. посмертно, — поезії з лірич. циклу «Ольга» (опубл. 1972) та автобіогр. поема «Спомини» (уривки, 1981). Пере­клав українською мовою драми Ф. Шіл­лера (перекл. не збереглися), поезії Й. Ґете, Ф. Шіл­лера, Г. Гайне та ін.; нім. мовою — вірш Т. Шевченка «Нащо мені чорні брови» (1876; перша публікація пере­кладу поезії Т. Шевченка нім. мовою). У доробку Б. — праці з медицини («Zur differenzialen Diagnostik zwischen Tuberculose und Lues des Pharynx», 1883), антропології («К во­просу об антропологическом типе пре­ступника», 1895), етно­графії («Женщина инородцев Сибири», «Об обычаях и обрядах при родах инородческих женщин Средней Азии»; обидві — 1894). Під­готував роз­діл про укр. драматургію у «Storia universale della letteratura» за ред. А. де Ґубернатіса (1882, т. 1). Написав спогади про В. Александрова (1896), П. Куліша (1898; не збереглися) та М. Кропивницького (1909). Посмертно опубл. пере­клади Б. поезій Й. Ґете («Всесвіт», 1976, № 12), вибр. поезії Б. «В чарах коха­н­ня» (К., 1983) та «Спогади» («КС», 2000, № 1–3).

Літ.: Дегтярьов П. А. Про творчість Кесаря Білиловського // РЛ. 1976. № 8; Його ж. Про літературні взаємини І. Франка та К. Білиловського // Укр. літературо­знавство. Л., 1979. Вип. 32; Його ж. Городовой врач Петропа­вловска: К истории украинско-казахских лит. связей // Простор. 1983. № 6; Його ж. Кесар Білиловський // Письмен­ники Рад. України. К., 1987. Вип. 13.

ДА: Від­діл рукопис. фондів і текс­тології Ін­ституту літ-ри НАНУ. Ф. 72 (Білиловський К. О.).

С. А. Захаркін

Завантажити статтю