БАЛІ́НСЬКИЙ Іван Мартинович (17(29). 01. 1879, м. Немирів, нині Вінн. обл. — 03. 05. 1927, Київ) — історик, право­знавець. Закін. Колегію П. Ґалаґана (1899), істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1904; срібна медаль за працю «Аграрне законодавство Англії в 16 ст.»). Викладав історію у гімназіях та ін. серед. навч. закладах Києва (від 1904), на Вищих жін. курсах (від 1908), у Колегії П. Ґалаґана (1910–20). Від 1917 — викладач Київ. нар. університету, пізніше працював в органах упр. освітою (Київ, Одеса), 1919– 20 — ст. бібліотекарем Всенар. б-ки України, 1920 — приват-доцент Університету св. Володимира, після реорганізації Університету — викладач Вищого ІНО (1921–24), деканом консул. факультету Ін­ституту зовн. зносин у Києві (1922–23); водночас від листопада 1921 — науковий спів­робітник Комісії для ви­учува­н­ня історії зх.-рус. та укр. права ВУАН. Секр. істор. секції «Товариства сприя­н­ня нар. освіті» (від 1907). Наук. діяльність повʼязана з дослідж. феод. права на укр. землях. У рукописі залишилися доповідь про творчість П. Вино­градова, прочитана восени 1926 в Істор. товаристві Нестора Літописця, деякі ін. праці.