Балто-Чорноморський союз (БЧС)

БА́ЛТО-ЧОРНОМО́РСЬКИЙ СОЮ́З (БЧС) — ідея зовнішньополітичної інтеграції (створе­н­ня коаліції, політико-економічного союзу, вісі, дуги, альянсу) країн басейнів Балтійського та Чорного морів — Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Білорусі, України та інших — з метою спів­робітництва у економічній, воєн­но-політичній, культурній та інших сферах. 

Ідея БЧС багато­аспектна й полягає у спів­робітництві з про­блем без­пеки субрегіону; обʼ­єд­нан­ні зусиль щодо входже­н­ня країн субрегіону до європейських і транс­атлантичних політичних, економічних, культурних і воєн­но-оборон­них структур; формуван­ні Балто-Чорноморського спільного ринку; налагоджен­ні політико-економічного, правового і культурного спів­робітництва тощо. Ідею БЧС сучасного виду задекларувала група українських політиків на чолі з народним депутатом України М. Поровським та українські національно-патріотичні організації (зокрема УРП) на початку 90-х рр. 20 ст. З часом цю ідею під­тримали НРУ, Українська Республіканська Християнська партія, ДемПУ та інші партії, громадсько-політичні, фінансові й під­приємницькі організації, які ініціювали її подальшу між­народну популяризацію. Ідея БЧС реалізовувалась у формі між­державного громадського й політичного діалогу, проведен­ні між­народних форумів і т. п.

Під­ґрунтям для роз­витку ідеї БЧС в Україні можна вважати концепції М. Костомарова та М. Драгоманова щодо побудови демократичної пансловʼянської єд­ності. Такі концепції слугували базисом для появи проектів балто-чорноморської федерації у добу українських визвольних змагань 1917–20 рр. Серед авторів цих проектів були С. Рудницький та М. Грушевський. Остан­ній після роз­чарувань у можливостях рівноправного обʼ­єд­на­н­ня у федерацію України та Росії вбачав у БЧС пер­спективу для демократичного роз­витку української державності, убезпече­н­ня від «реакційного впливу» Росії.

У наш час інтерес до спів­праці за такою формулою виявили в Польщі. 1994 з ініціативи УРП та Конфедерації Незалежної Польщі створено Лігу партій країн Між­морʼя. Ідея БЧС отримала своє продовже­н­ня у створеній 1997 між­народної громадської організації — Балто-Чорноморській Асамблеї (БЧА). Засновниками й учасниками БЧА є політичні партії, громадські організації, обʼ­єд­на­н­ня під­приємців, ві­домі політичні та громадські діячі з України, Польщі, Білорусі, Литви та Латвії. Проект БЧС кореспондує з сучасними інтеграційними процесами в Європі та світі. Зро­ста­н­ня кооперації в політичній, економічній, комунікаційній і транс­порт­ній сферах обʼєктивно від­повід­ає національним інтересам усіх країн потенційного альянсу й може значно полегшити й при­скорити процеси транс­формації їхніх економік та інтеграції до європейських структур.

Україна — ключова ланка БЧС. Це одно­стайно ви­знають пред­ставники всіх країн. Інтенсивність роз­витку спів­робітництва й кооперації України з країнами Центральної Європи (ЦЄ) і Балтії має вирішальне значе­н­ня для при­скоре­н­ня процесу її європейської інтеграції. Спільність під­ходів до європейської та євроатлантичної інтеграції створює взаємне тяжі­н­ня між Балтією й країнами ГУУАМ (Грузія, Узбеки­стан, Україна, Азербайджан, Молдова). Економічним стрижнем цього спів­робітництва Пів­ночі та Пів­дня в середній Європі може стати проект транс­портува­н­ня ка­спійських енергоносіїв через Україну, що сприяло б під­вищен­ню ступеня диверсифікації енергозабезпече­н­ня європейських країн і від­роджен­ню давнього шляху «із варяг у греки». Для України пріоритетність роз­витку БЧС зумовлена також можливістю здійсне­н­ня транс­ʼєвропейських проектів, насамперед транс­порт­них та енергетичних. Гео­графічне роз­ташува­н­ня України надає їй роль однієї з ключових країн-комунікаторів між Європою, Кавказом і Азією. 

Подальшому роз­виткові ідеї БЧС сприяла ініціатива проведе­н­ня на поч. вересня 1999 в Україні форуму міністерств юстицій (міністрів юстицій) країн субрегіону — Естонії, Латвії, Литви, Польщі, України — та під­писа­н­ня спільного Меморандуму про спів­робітництво у правовій галузі. Від­булися роз­ширена нарада послів і зу­стрічі учасників форуму з Президентом, Премʼєр-міні­стром України, а також «круглий стіл» у ВР України. З ініціативи Президента України у вересні 1999 в Ялті від­булася перша профільна між­народна конференція «Балто-Чорноморське спів­робітництво: до інтегрованої Європи ХХІ столі­т­тя без роз­подільних ліній» з участю офіційних урядових пред­ставників країн Балто-Чорноморського субрегіону. Щоправда, на від­міну від проектів роз­витку спів­робітництва, зокрема у Чорноморському регіоні, про успіх яких свідчить ін­ституалізація в 1998 Організації чорноморського економічного спів­робітництва (ОЧЕС), проект БЧС тоді не ді­став реального продовже­н­ня у плані створе­н­ня певної структури або ко­ординаційної про­грами спів­робітництва, залишаючись на рівні політичної ідеї. 

Головні причини гальмува­н­ня роз­витку БЧС — від­хід Білорусі від раніше задекларованих європейських пріоритетів та її пере­орієнтація у напрямі політико-економічного зближе­н­ня з РФ. Цей чин­ник можна роз­глядати як причину певної часової затримки роз­витку БЧС. Враховуючи ймовірні інтереси Польщі, Словач­чини, Молдови, Румунії, Болгарії, Чехії, залуче­н­ня їх до БЧС замінило б «білоруський коридор». Але ключова причина гальмува­н­ня повномас­штабного роз­витку зумовлювалася без­за­стережними пріоритетами центральноєвропейських країн, зокрема держав Балтії, на вступ у європейської структури, зокрема в ЄС, і досягне­н­ня від­повід­ності жорстким економічним критеріям, необхідним для повноправного членства в ЄС. 

За подібної мотивації знижувалася зацікавленість країн ЦЄ в роз­витку економічного спів­робітництва з економічно слабшою Україною — не тільки в рамках БЧС, а й у структурі його як організму, орієнтованого на подальший вступ держав-членів до ЄС. У плані інтеграції країн колишнього соціалістичного блоку та держав Балтії до ЄС особливо не­сприятливе значе­н­ня (як для самої України, так і для роз­витку БЧС) мають положе­н­ня Маастріхтської та Шенгенської угод у рамках ЄС щодо по­глибле­н­ня європейської інтеграції, які встановлюють не екс­тенсивні (залуче­н­ня нових членів), а інтенсифікаційні критерії винятковості. Одним із них є вимога жорсткого візового режиму стосовно держав, які знаходяться за спільним кордоном ЄС. 

Роз­виток БЧС становить для України геостратегічний інтерес. Як і спів­праця у Чорноморському субрегіоні, пер­спективне БЧС — під­готовчий етап для на­ближе­н­ня та повномас­штабної інтеграції України, а також низки ін. держав Східної та Центральної Європи в загальноєвропейські структури. 

Проте концепція роз­витку БЧС за сучасних умов має свій політичний характер. Перед­умовою й стратегічною метою такого спів­робітництва ви­значається єд­ність балто-чорноморського простору як складової простору загальноєвропейського з пер­спективно можливим залуче­н­ням до нього Білорусі. У плані від­носин держав цього субрегіону з РФ єд­ність БЧС сприяла б побудові рівно­значних політичних від­носин з усіма країнами, що знаходяться на західному кордоні Росії.