Бальмонт Костянтин Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

БАЛЬМО́НТ Костянтин Дмитрович (Бальмонт Кон­стантин Дмитриевич; псевд. і крипт.: Б-ъ К., Гридинский, Дон, К. Б., Лионель; 03 (15). 06. 1867, с. Гумнищі Владимир. губ., Росія — 24. 12. 1942, Париж, похов. у Нуазі-ле-Ґран) — російський поет, критик, пере­кладач. Походив з давнього козац. роду. Навч. у Моск. університеті (1887 від­рахов. за участь у студент. русі). Друкувався від 1885. Значний вплив на становле­н­ня Б. як поета справив письмен­ник В. Короленко. Кн. «Сборник стихотворений» (Ярославль, 1890; твори не мали успіху, Б. знищив увесь наклад), «Под северным небом» (С.-Петербург, 1894) навіяні пізньою народниц. поезією, сповнені гуманізму, громадян. скорботи, самозрече­н­ня. Зб. «В без­брежности» (Москва, 1895) засвідчила по­глибле­н­ня песимістич. мотивів; поет. манера на­близилася до ім­пресіонізму. Кн. «Горящие здания» (1900), «Будем как солнце» (1902), «Только любовь. Семицветник» (1903; усі — Москва) засвідчують утвердже­н­ня Б. на позиціях символізму та індивідуалізму, неоромантизму. Сумний на­стрій змінюється світлим, радісним, жит­тєствердним світовід­чу­т­тям, а «стомлений» герой Б. пере­роджується в цілісну волелюбну особистість, спрямовану до «світла», «сонця», «вогню». Виклик і докір сучасності та сучасникам, які втратили духовність, втілився в зб. «Литургия Красоты. Стихийные гимны» (Москва, 1905). Захопле­н­ня Б. рос. і словʼян. старовиною оспіване в поет. зб. «Злые чары» (1906), «Жар-птица. Свирель славянина» (1907), «Зовы древности» (1908; усі — Москва) і «Зеленый ветро­град. Слова поцелуйные» (С.-Петербург, 1909). Деякі твори спрямовано проти царизму («Маленький султан», 1901), пройняті рев. мотивами (зб. «Стихотворения», С.-Петербург, 1906; «Песни мстителя», Париж, 1907). У зб. «Зарево зорь» (Москва, 1912), «Белый зодчий. Таинство четырех светильников» (С.-Петербург, 1914), «Сонеты Cолнца, Неба и Луны» (Москва, 1917; Берлин, 1921) пере­важає ім­пресіоніст. лірика. Найкращі вірші Б. по­значені музичністю й вишуканим внутр. римува­н­ням. До зб. «Горные вершины» (Москва, 1904), «Белые зарницы» (1908), «Морское свечение» (1910; обидві — С.-Петербург) уві­йшли стат­ті про літературу. На­прикінці 1916 від­відав Україну. 1920 емігрував до Франції. У зб. «Мираж» (Париж, 1922) — глибокий від­чай емі­гранта. Писав і прозові твори: «Воздушный путь: Книга рас­сказов», автобіогр. роман «Под новым серпом» (обидва — Берлін, 1923), зб. есе на словʼян. теми «Соучастие душ» (София, 1930). На еміграції також ви­йшли кн.: «Светлое время: Избр. статьи», «Дар земли» (обидві — Париж, 1921), «Гамаюн» (Стокгольм, 1921), «Мое — Ей» (Прага, 1924). Б. належить перший повний рос. пере­клад поеми «Витязь в тигровой шкуре» Ш. Ру­ставелі (1910) та вірш. пере­клад «Слова о полку Игоревем» (1930). Б. пере­клав окремі твори М. Шеллі, Е. По, О. Вайльда та ін. У пере­кладах Б. опубл. зб. «Из мировой поэзии» (1921), пере­ви­дано «Зовы древности» (1923; обидві — Берлін) з доповне­н­нями пере­кладів із давньогрец. лірики, япон. давньої поезії, фольклор. памʼяток Океанії. Пере­кладав також із польс., чес. мов, зокрема Я. Кас­провича «Книга смирен­ных» (Варшава, 1928), Я. Вхрлицького «Стихотворения» (Прага, 1928). Від­відавши Болгарію 1929, створив зб. «Золотой сноп болгарской поэзии: Народные песни» (София, 1930). Вірш Б. «Коваль» у пере­кладі Г. Супруненко (1908) вміщено в альманахах «Терновий вінок» та «Українська муза», поезію «Словʼянське дерево» пере­клав Р. Лубківський. Пере­співи з Б. є у Д. Загула (вірші «В столиці», «Скандинавська пісня», «Човен утоми»). В історії рос. літ-ри Б. залишився одним із зачинателів «нового» мистецтва, най­яскравішим пред­ставником «старшого» символізму. Б. збагатив рос. віршува­н­ня, увів нові інтонації, звукові ефекти.

Тв.: Полное со­брание сочинений: В 10 т. Москва, 1908–13; Из­бран­ное: Пере­воды, статьи. Москва, 1980; укр. перекл.– В світі понад чуття. К., 1918.

Літ.: Цетлин М. Бальмонт // Новая жизнь. 1943. № 5; Орлов В. Бальмонт. Испытание талантом // Из­бран­ные работы. Т. 1. Ленин­град, 1982; Трущенко Е. Рус­ское зарубежье. Золотая книга. Москва, 1997.

О. С. Лукʼянчук

Завантажити статтю