Баран Володимир Данилович

БАРА́Н Володимир Данилович (09. 08. 1927, с. Демʼянів, нині Галиц. p-ну Івано-Фр. обл. — 05.11. 2019, Київ) — археолог. Д-p істор. н. (1973), професор (1985), член-кореспондент НАНУ (1995). Держ. премії України у галузі н. і т. (1991, 2001). Закін. Львів. пед. ін­ститут (1950). У 1950–51 — зав. методкабінету при Львів. обл. Будинку вчителя; 1951– 53 — завідувач від­ділу культури та побуту Львів. обл. архіву; 1953– 69 — в Ін­ституті сусп. наук АН УРСР (Львів): м. н. с., від 1962 — старший науковий спів­робітник У 1969–77 — за­ступник директора, від 1972 — завідувач від­ділу Ін­ституту археології НАНУ (Київ). У 1973 з ініціативи Б. створ. від­діл словʼян. археології. Осн. напрям дослідж. — ви­вче­н­ня етногенезу та давньої історії словʼян, висвітле­н­ня про­блеми витоків українського народу. Створив київ. школу археологів-славістів; кер. словʼян. археол. екс­педиції Ін­ституту археології. Дослідив значну кількість поселень черняхів. та праз. культур; брав участь у між­нар. дослідж. словʼян. городища 7–13 ст. Старгород (Ольденбурґ) у Шлезвіґ-Гольштайні (Німеч­чина). Від 1990 — керівник археол. екс­педиції на тер. стародав. Галича. Автор роз­ділів у колект. моно­графіях «Давня історія України» (К., 2000, т. 3) та «Історія української культури» (К., 2001, т. 1). Від 1956 — чл. виконав. комітету та його Президії Між­нар. унії словʼян. археології. Від 1985 — член-кореспондент Нім. ін­ституту археології.

Завантажити статтю