БАРА́Н Олександр Вікторович (28. 03. 1926, с. Концове, нині Ужгород. р-ну Закарп. обл. — 12. 10. 2004, м. Він­ніпеґ) — історик. Доктор н. (1965). Дійсний член УВАН і НТШ (1988). Закін. Карлів університет (Прага, 1948). Історію та богословʼя ви­вчав в Університеті Урбанум та в Понтифікал. сх. ін­ституті (Рим, 1948–55). Рукополож. у сан священика 1954. У 1960 пере­їхав до Канади, де працював викл. історії в Колегії св. Павла при Манітоб. університеті у Він­ніпезі. Продовжив навч. у Славістич. департаменті Оттав. університету (1968– 73). Працював проф. історії в Манітоб. університеті. Президент УВАН (1973–76, 1978–81). Досліджував церк. історію Закарпа­т­тя, написав низку робіт про Київ. метрополію та Мукачів. єпархію; про Мармарос. єпархію й унію. Під­готував моно­графію про єпис­копа Андрія Бачинського «Єпис­коп Андрій Бачинський і церковне від­родже­н­ня на Закарпат­ті» (1963), досліджував проповіді Михайла Лучкая. Автор праць з історії козач­чини, про козаків на Закарпат­ті, перс.-козац. та турец.-козац. звʼязки. Ви­вчав також історію еміграції, зокрема до Канади, та еміграцію із Закарпа­т­тя. Друкувався у часоп. «Analecta O.S.B.M.», «Orientalis Cristiana Periodica», «Логос», «Богословія».