Барвінок Володимир Іванович

БАРВІ́НОК Володимир Іванович (22. 07(03. 08). 1879, м-ко Охрамієвичі Сосницького пов. Чернігівської губ., нині село Корюківського р-ну Чернігівської обл. — 1943, Київ) — історик, бібліограф. Магістр богослов’я (1911). Професор. Премія С.-Петербурзької АН (1912). Закінчив Київську духовну академію (1905), С.-Петербурзький археологічний інститут (1908), навчався у С.-Петербурзькому університеті (1908–11). У 1905–17 працював у Петрограді в центральних установах Міністерства інвалідів та релігії петроградських шкіл. Одночасно 1912–17 викладав історію у реальному училищі А. Гельда. Від 1918 — в Україні. 1918–19 працював у Департаменті сповідань УНР (пізніше Міністерство сповідань). Водночас викладав літературу та українознавство в Київській технічній школі. 1919–28 — співробітник історико-філологічного відділу ВУАН, 1924–33 працював у Всеукраїнському археологічному комітеті (1928–30 — секретар Софійської комісії та мистецького відділу, 1930–33 — секретар комітету). Працював над складанням реєстру українських стародруків 16–17 ст. Описував стародруки київських книгозбірень, латинські та польські стародруки в архівах і бібліотеках Москви і Ленінграда (нині С.-Петербург). Автор рецензій: «Огієнко. Історія українського друкарства. Т. 1» // «Зап. Істор.-філол. відділу», К., 1926, кн. 7–8; «С. І. Маслов. Українська друкована книга ХVІ– ХVІІІ вв.» // Там само; «Свенціцький. Іконопис Галицької України ХV–ХVІ віків» // «Хроніка археології та мистецтва», К., 1930, ч. 2.

Завантажити статтю