БАРВІ́НСЬКИЙ Віктор Олександрович (28. 10(09. 11). 1885, с. Базаліївка Вовчан. пов. Харків. губ., нині Чугуїв. р-ну Харків. обл. — бл. 1940, Тайшетлаг, РФ) — історик, архівіст. Закін. Харків. університет (1907; викл. Д. Багалій), де і працював. Член Харків. істор.-філол. товариства. У 20-х рр. викладав історію України у Харків. ІНО. Від 1919 — керівник архівно-бібліотеч. секції Всеукр. комітету охорони памʼяток мистецтва і старовини. У 1923–26 — дійс. чл. н.-д. каф. історії укр. культури у Харкові, керував її істор. секцією. Водночас від 1926 — чл. академ. Комісії для ви­учува­н­ня західнорус. та укр. права ВУАН. Спів­роб. Укр. ін­ституту матеріал. культури (до 1932), досліджував історію та організацію Міністер. канцелярії в Лів­обереж. Україні. Працював у Центр. архів. упр. УСРР. Від 1929 — зав., ст. н. с. Всеукр. архіву давніх актів у Харкові. У 20–30-х рр. працював у керів. архів. органах України. Ви­вчав теор. пита­н­ня архіво­знавства, історію селянства і козацтва Лів­обереж. України. У червні 1937 заарешт. і за сфальсифіков. звинуваче­н­ням (участь у антирад. націоналіст. організації) засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Поруше­н­ня закон­ності у справі Б. були на­стільки очевидними, що справу пере­глядали ще 1940, але на той час ученого вже не стало. За незʼясов. об­ставин загинув у таборі. Реабіліт. 1959.