Бардін Іван Павлович

Визначення і загальна характеристика

БА́РДІН Іван Па­влович (01(13). 11. 1883, с. Широкий Уступ, нині Саратов. обл., РФ — 07. 01. 1960, Москва) — фахівець у галузі металургії. Академік АН СРСР (1932). Сталін. (1942, 1949) та Ленін. (1958) премії. Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін­ститут (1910). Працював робітником на заводах США, від 1911 — на металург. заводах Юзівки, нині Донецьк (разом із М. Курако), Єнакієвого та ін. До 1929 — гол. інж. Єнакіїв., Макіїв., Дні­продзерж. металург. заводів та «Пів­ден­сталі». Від 1929 — директор Кузнец. металург. комбінату. Ініціатор створе­н­ня та дир. Ін­ституту металургії АН СРСР (від 1939) і Центр. НДІ чорної металургії (від 1944), який від 1960 носить його імʼя. Віце-президент АН СРСР (1942–60), керував її роботами з викори­ста­н­ня природ. ресурсів сх. р-нів СРСР для потреб оборони. Осн. напрями наук. діяльності — проектува­н­ня потуж. металург. заводів; освоє­н­ня й комплексне викори­ста­н­ня металург. сировини; інтенсифікація металург. процесів, особливо за допомогою кисню. Під керівництвом Б. створ. установки для без­перерв. роз­лива­н­ня сталі. Депутат ВР СРСР 1–5-го скликань.

Пр.: Из­бран­ные труды. Т. 1–2. Москва, 1963–68.

Літ.: Федоров А. С. Иван Па­влович Бардин // Люди рус­ской науки. Москва, 1965; И. П. Бардин и развитие метал­лургии в СССР. Москва, 1976.

О. Я. Привалова

Завантажити статтю