Ємельяненко Павло Терентійович
ЄМЕЛЬЯ́НЕНКО Павло Терентійович (22. 06 (05. 07). 1905, станиця Бобрикова-Петрівська Луган. округу Катеринослав. губ., нині с. Бобрикове Антрацитів. р-ну Луган. обл. — 13. 11. 1947, Москва) — фахівець у галузі металургії. Доктор технічних наук (1940), професор (1941), член-кореспондент АН УРСР (1939). Сталінcька премія (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. металург. інститут (1931), де відтоді й працював: від 1940 — завідувач кафедри оброблення металів тиском. 1941–45 — гол. інж. Всесоюз. н.-д. труб. інституту; від 1945 — зав. трубопрокат. лаб. Інституту чорної металургії АН УРСР (обидва — Дніпропетровськ). Досліджував проблеми виробництва безшов. і звар. труб, зокрема їх прокатки, холод. і гарячого волочіння, пічного та електр. зварювання. Під час 2-ї світової війни розробив теорію розрахунку оптимал. розмірів труб для артилер. систем. Автор «правила Є.» (1940-і рр.) — підходу, на якому ґрунтуються сучасні методики визначення параметрів миттєвого осередку деформації.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Пильгерстаны. Х., 1937; Трубопрокатное производство. Х.; Москва, 1940 (співавтор); Захват металла при прокатке труб в автоматическом стане Штифеля // Тр. Ин-та черной металлургии АН УССР. 1949. Т. 3; Теория косой и пилигримовой прокатки. Москва, 1949.
Рекомендована література
- Свєчніков В. М. Павло Терентійович Ємельяненко (1905–1947 рр.) // Вісн. АН УРСР. 1947. № 7;
- Шевченко Е. П. Ємельяненко П. Т.: Некролог // ВМаш. 1952. № 11.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
