ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Баротерапія

БАРОТЕРАПІ́Я (від грец. βἀρος – тиск і терапія) – метод лікування стиснутим повітрям (киснем, газовими сумішами). Використання газових сумішей під тиском поклало початок методу гіпербаротерапії. Виокремлюють 3 види гіпербаротерапії: лікувал. рекомпресія, лікувал. компресія, оксигенобаротерапія (гіпербарична оксигенація). Можливості використання стиснутого повітря з лікувал. метою визначили дві події: 1643 Є. Торічеллі відкрив, що повітря має вагу, а 1660 Р. Бойль побудував першу компресійну камеру для дослідження впливу на організм стиснутого повітря. Англ. лікар Геншоу 1664 вперше використав щільність повітря як лікувал. чинник. У серед. 19 ст. терапію стиснутим повітрям впровадили в мед. практику франц. лікарі К. Правац і Е. Табар’є. У 60-х рр. 19 ст. барокамери для використання стиснутого повітря з’явились у Швеції, Німеччині, Англії, Бельгії, Росії. 1862 у С.-Петербурзі вийшла книга А. Католинського «О действии разреженного и сгущенного воздуха на организм человека и о применении сжатого воздуха к лечению больных». Перше використання кисню з лікувал. метою пов’язують з ім’ям Козе (1780). Лікування киснем у нормобаричних умовах запропонував і почав використовувати в клін. практиці С. Анапов (дис. «О терапевтическом применении вдыхания кислорода», 1873).

Метод лікування за допомогою кисню з підвищеним тиском при використанні в клін. практиці має багато назв: лікування підвищеним тиском О2 (І. Березін); гіпербарооксигенація (Г. Ратнер); гіпербарична оксигенація (С. Ефуні, Л. Бокерія та ін.); оксигенобаротерапія, або оксибаротерапія (Ю. Шапошников). Термін «гіпербарична оксигенація» (ГБО) отримав найбільше схвалення й був офіційно затверджений на 1-й Всесоюз. конф. «Використання О2 під підвищеним тиском у медицині» (1971).

Застосування ГБО є перспективним наук.-практ. напрямом у клініці для лікування хворих з різною патологією. Діапазон використання кисню як лікувал. засобу великий, і сучас. рівень знань дає змогу визначити показання до його використання, враховуючи особливості кожної хвороби. ГБО компенсує практично будь-яку форму гіпоксії, насамперед зумовлену втратою чи інактивацією значної частини циркулюючого гемоглобіну. На сьогодні обґрунтовані основи клініко-фізіолог. проявів дії ГБО: метаболічна, антибактеріальна, потенціювання дії фармаколог. препаратів, імунокоригувальна та ін. ГБО стимулює процеси окислювал. фосфорилювання у внутр. органах при гіпоксії та синтезі високоенергет. сполук. ГБО нерідко застосовують у випадку, коли хворим протипоказані мед. препарати патогенет. і симптоматич. дії. Нині вироблено апробовані практ. рекомендації (Інститут урології та Інститут нефрології АМНУ) щодо застосування ГБО. Метод ГБО використовують у нефролог. практиці як монотерапію, а також для комплекс. лікування нирк. захворювань. Створено новий напрям – гіпербарична фармакологія, що вивчає можливість одночас. використання стиснутого повітря з фармаколог. засобами. ГБО потенціює дію діуретичних, антиаритмічних, гіпотензивних, антибактеріал. і цитотоксич. препаратів, а також препаратів групи β-блокаторів і серцевих глюкозидів. ГБО змінює чутливість специф. рецепторів, при цьому проявляє β-адренолітичний, α-адрено- і М-холіноміметичний ефекти. У зв’язку з цим змінюються фармаколог. ефекти препаратів, які діють на ці рецептори. Патогенетично виправданим є використання ГБО в комплекс. лікуванні гострих отруєнь, що супроводжуються блокадою різних ланок кисневого каскаду. Від 1997 у Луган. обл. центрі Б. впроваджуються метод. рекомендації з включення методу ГБО в стандарти надання мед. допомоги (К. Воробйов).

Лікування за допомогою підвищеного парціал. тиску кисню в Україні стало можливим завдяки оснащенню багатьох лікувал. закладів необхідним тех. обладнанням і підготовці відповідних спеціалістів. Розроблено режими ГБО лікування хворих на гломерулонефрит, вірусні гепатити, інфекц. хвороби, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, які використовуються в клініці терапевт. нефрології Інституту нефрології АМНУ, у Гол. військ. клін. шпиталі МО України, ін. лікувал. установах України.

Літ.: Савицкий Н. Н. Кислородная терапия. Ленинград, 1940; Жиронкин А. Г. Кислород. Физиологическое и токсическое действие. Обзор проблемы. Ленинград, 1973; Актуальні питання експериментального і клінічного використання баротерапії: Тези 1-ї Укр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю. Дн., 1995; Рум’янцев Ю. В., Пиріг Л. А., Нікуліна Г. Г. Вплив різних режимів гіпербаричної оксигенації на перебіг гломерулонефриту // Пробл. воен. здравоохранения и пути его реформирования. К., 1998; Ляшенко В. Г., Городецкий М. М., Румянцев Ю. В. и др. К вопросу применения гипербарической оксигенации в клинике инфекционных болезней // Соврем. аспекты воен. медицины: Сб. науч. трудов междунар. науч.-практ. конф. инфекционистов и эпидемиологов ВС Украины. К., 1998.

Ю. В. Рум’янцев

Рекомендована література

  1. Савицкий Н. Н. Кислородная терапия. Ленинград, 1940;Google Scholar
  2. Жиронкин А. Г. Кислород. Физиологическое и токсическое действие. Обзор проблемы. Ленинград, 1973;Google Scholar
  3. Актуальні питання експериментального і клінічного використання баротерапії: Тези 1-ї Укр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю. Дн., 1995;Google Scholar
  4. Рум’янцев Ю. В., Пиріг Л. А., Нікуліна Г. Г. Вплив різних режимів гіпербаричної оксигенації на перебіг гломерулонефриту // Пробл. воен. здравоохранения и пути его реформирования. К., 1998;Google Scholar
  5. Ляшенко В. Г., Городецкий М. М., Румянцев Ю. В. и др. К вопросу применения гипербарической оксигенации в клинике инфекционных болезней // Соврем. аспекты воен. медицины: Сб. науч. трудов междунар. науч.-практ. конф. инфекционистов и эпидемиологов ВС Украины. К., 1998.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Баротерапія / Ю. В. Рум’янцев // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-40604

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

2-й

Дата виходу друком тому:

2003

Дата останньої редакції статті:

2003

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Медицина і здоровʼя

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

40604

Кількість переглядів цього року:

26

Схожі статті

Біологічні стимулятори
Медицина і здоровʼя  | Том 3 | 2004
М. М. Хомляк
Патології хребта та суглобів Інститут імені М. Ситенка НАМНУ
Медицина і здоровʼя  | 2024
В. О. Танькут, І. В. Голубєва, М. Д. Рикун
Патології крові та трансфузійної медицини Інститут НАМНУ
Медицина і здоровʼя  | 2024
О. В. Стасишин

Нагору