КО́ХАН Володимир (04. 12. 1898, с. Ту­­дорковичі, нині Федoрoвцi Сокальського ра­йону Львівської обл. — 13. 06. 1966, м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — громадсько-політичний діяч. Батько І. Кохана. Служив у австро-угорській армії (1914–18) та Українській галицькій армії (1918–19). У 1926–39 — директор Українського банку в Сокалі; водночас 1929–33 очолював на­глядову раду окружного союзу ко­оперативів; 1940–42 — директор Українського банку в м. Ярослав (Польща) із філією в Кракові. 1928 обраний послом від Українського національно-демократичного об'єд­на­н­ня до польського сейму. За стат­ті в українській пресі та ви­ступи був увʼязнений. 1930 пере­o­браний до сейму. 1933 від­мовився від депутатського мандата та членства у Центральному комітеті Українського національно-демократичного об'єд­на­н­ня й став одним із фундаторів і керівника Фронту національної єд­ності. Після 2-ї світової війни — член Українського національно-державного союзу, генеральний секретар Українського ко­ординаційного комітету в Баварiї, спів­організатор Української національної ради. 1948 ви­їхав до Канади. 1948–66 — викoнавчий директор Конґресу українців Канади (керівник усіх мас­штабних проектів, здійснюваних під егідою цієї організації, зокрема встановле­н­ня памʼятника Т. Шевченку в Він­ніпезі), директор Українського канадського допомогового фонду, згодом — Су­спільної служби українців Канади, Української канадської фундації імені Т. Шевченка. Був серед засновників і очільників Світового кон­гресу вільних українців. Автор багатьох публікацій в українській галицькій і діаспорній пресі.