Білокінь Сергій Іванович

Визначення і загальна характеристика

БІЛОКІ́НЬ Сергій Іванович (01. 07. 1948, Київ — 14. 04. 2023, м. Пало-Альто, шт. Каліфорнія, США) — історик, джерело­знавець, бібліофіл. Син І. Білоконя. Кандидат філологічних (1978), доктор історичних (2000) наук. Академік УВАН (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Національна премія України імені Тараса Шевченка (2002). Закінчив Київський університет (1971). Голова Київського наукового товариства ім. П. Могили (1990). Ініціатор ви­да­н­ня журналу «Наше минуле» (1993), серії «Хто є хто в Україні?» (1994). Від 1996 працював провід­ним науковим спів­робітником Ін­ституту історії НАНУ (Київ). Від 2002 був керівником Центру культурологічних досліджень цього ін­ституту. Досліджував історію української аристократії, культури, Церкви, більшовицьких ре­пресій. Праці про українських істориків, письмен­ників, мистецтво­знавців, діячів православної церкви, а також із загальних питань джерело­знавства та історіо­графії, книго­знавства. Автор і науковий консультант енциклопедичних ви­дань та науково-популярних фільмів. Видав спогади М. Грушевського (1988–89), низку праць С. Єфремова.

Пр.: Закоханий у вроду слів: М. Зеров — доля і книги. К., 1990; Чи маємо ми історичну науку? // Наше минуле. 1993. Ч. 1(6); Нариси історії української інтелігенції: У 3 кн. К., 1994. Кн. 1–2; Доля української національної аристократії // Генеза. К., 1996. Кн. 1(4); Іван­на Синенька-Іваницька. К., 1997; Масовий терор як засіб державного управлі­н­ня в СРСР. 1917–1941 рр.: Джерело­знавче дослідж. К., 1999; Механизм большевистского насилия. К., 2000; Музей України: Збірка П. Потоцького. К., 2002.

Літ.: Кузьменко О. Д. Сергій Білокінь: Бібліогр. покажч. К., 1989; Гирич І. Оборонець і дослідник національної культурної спадщини // ПУ. 1998. Ч. 3–4(120–121).

О. М. Романів

Завантажити статтю