БІЛОКУ́Р Іван Григорович (24. 11. 1934, с. Бог­данівка, нині Яготин. р-ну Київ. обл. — 28. 10. 1999, Херсон) — скульптор. Член НСХУ (1970). Закін. Київський художній ін­ститут (1960; майстерня М. Лисенка). Від 1960 працював у Херсон. обл. товаристві художників, нині Херсон. худож. комбінат. Від 1961 — учасник обл., респ. і закордон. (Болгарія, 1974–82; Угорщина, 1986) ви­ставок. 2001 від­булася посмертна ви­ставка Б. у Херсон. ХМ ім. О. Шовкуненка. Сміливість узагальне­н­ня, драматичність люд. долі, складний внутр. світ у по­єд­нан­ні з пластич. виразністю та вмі­н­ням узагальнити багатомірність образу якнайповніше роз­крилися в композиціях «Студент», «У концтаборі» (обидві — 1967), «Робітник» (1968), «На блакитних просторах», «Повернувся», «А. Комков, керівник під­пі­л­ля у Херсоні» (усі — 1969). Часто звертався до жін. образів: «Порт­рет медсестри», «Вісті з фронту», «На панщині». Створив памʼятник Катерині Білокур у с. Бог­данівка (1982). Суворість композиції, витонченість ритму під­креслюють не лише зовн. красу образу, а й його поет. силу. Автор багатьох медалей: «М. Грушевський», «І. Мазепа», «В. Стус», «В. Вин­ниченко», «500 років українському козацтву», «Леся Українка» (усі — 1989–99).