Білокур Іван Григорович
БІЛОКУ́Р Іван Григорович (24. 11. 1934, с. Богданівка, нині Яготин. р-ну Київ. обл. — 28. 10. 1999, Херсон) — скульптор. Член НСХУ (1970). Закін. Київський художній інститут (1960; майстерня М. Лисенка). Від 1960 працював у Херсон. обл. товаристві художників, нині Херсон. худож. комбінат. Від 1961 — учасник обл., респ. і закордон. (Болгарія, 1974–82; Угорщина, 1986) виставок. 2001 відбулася посмертна виставка Б. у Херсон. ХМ ім. О. Шовкуненка. Сміливість узагальнення, драматичність люд. долі, складний внутр. світ у поєднанні з пластич. виразністю та вмінням узагальнити багатомірність образу якнайповніше розкрилися в композиціях «Студент», «У концтаборі» (обидві — 1967), «Робітник» (1968), «На блакитних просторах», «Повернувся», «А. Комков, керівник підпілля у Херсоні» (усі — 1969). Часто звертався до жін. образів: «Портрет медсестри», «Вісті з фронту», «На панщині». Створив пам’ятник Катерині Білокур у с. Богданівка (1982). Суворість композиції, витонченість ритму підкреслюють не лише зовн. красу образу, а й його поет. силу. Автор багатьох медалей: «М. Грушевський», «І. Мазепа», «В. Стус», «В. Винниченко», «500 років українському козацтву», «Леся Українка» (усі — 1989–99).
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — Герою Рад. Союзу І. Кудрі (1968, м. Чаплинка Херсон. обл.), Т. Шевченку (1971, Херсон; 1986, м. Залаеґерсеґ, Угорщина), першим корабелам у Херсоні (1972), Б. Хмельницькому (1995, Берислав. р-н, співавт.); горельєф «Битва» (1980, Херсон); пам’ятний знак «Ніка» (1995, Херсон, співавт.).
Рекомендована література
- Південна краса України. К.; Хн., 1998;
- Художники Херсонщини. К.; Хн., 2002.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
