Білоруси

БІЛОРУ́СИ — нація, основне населе­н­ня Білорусі. Одна з найчислен­ніших нац. меншин в Україні. За даними пере­пису 2001 їх налічувалося 275 763 особи, що становило 0,6 % від усього насел. України (від­повід­но 1989 — 440 045 осіб, 0,9 %). Б. посідають 2-е м. (після росіян) серед етніч. меншин України. Разом з українцями і росіянами Б. належать до сх. словʼян. Найдавніші поселе­н­ня Б. на тер. сучас. України фіксуються у 18 ст. на Пн. Українського Поліс­ся в межах укр.-білорус. етноконтактної зони в Рівнен. обл. Після 1-го поділу Польщі (1772) зросла кількість білорус. пере­селенців на Чернігівщині та Слобожанщині. Саме тоді значна частина Б. пере­селилася з Пінської округи. Пере­селенці отримали своєрідну субетнічну назву — пінчуки. У серед. 19 ст. тільки в Харків. губ. налічувалося 30 насел. пунктів, де мешкали Б. До пере­селе­н­ня їх спонукало малоземе­л­ля. На межі 18–19 ст. на Пд. України було засн. низку військ. поселень Б. від­повід­но до планів цар. уряду створити захисну смугу проти турец. нападників. Чимало сіл у Херсон. губ. заснували вихідці з Бобилец. пов. Могильов. губ. Білоруські селяни, яких пере­селяли здебільшого примусово, отримували певні пільги й мали права іноз. колоністів. За пере­писом 1897 в межах України проживало 70,3 тис. Б., що складало 0,3 % тогочасного насел. укр. губерній. Пере­населе­н­ня сільс. місцевості білорус. губерній спонукало їх до міграції на Пд. України — як до аграр. р-нів, так і до пром. центрів, — де існувала потреба робочої сили. Пере­селе­н­ня Б. у пром. р-ни України тривало і в рад. час. За даними пере­пису 1926, в межах УРСР налічувалося 75,8 тис. Б. (0,2 % від усього насел. України). Ще інтенсивнішим стало кількісне зро­ста­н­ня білорус. етніч. групи в повоєн­ні десятиріч­чя, що було повʼязано з роз­витком промисловості й політикою рад. влади. Упродовж 1959–89 чисельність Б. зросла на 51,3 % (порівняно з 1926 — у 5,5 разів). Нині Б. роз­селені досить рівномірно по всій тер. України, в кожній з областей вони становлять 3–4 % населе­н­ня. Найбільше Б. у Донец. обл. — 44 525 осіб (16,1 % усіх Б. України), також значна кількість Б. проживає у Дні­проп. обл. (29 528 осіб, 10,7 %), АР Крим (29 285 осіб, 10,6 %), Луган. обл. (20 587 осіб, 7,5 %) та ін. Більшість з них живуть у містах (бл. 80 %). На теренах України лише в Рівнен. обл. пере­важають сільс. мешканці серед Б. (68,6 %), зокрема у Сарнен. і Рокитнів. р-нах є села, що стали осн. масивом більш-менш компакт. прожива­н­ня Б. Мову своєї національності вважають рідною 19,8 % Б. України (2001, від­повід­но 1989 — 35,5 %). На 1000 осіб у віці 18 і більше років мають вищу освіту 116, середню спец. — 198, середню заг. — 229 осіб. У сільс. місцевості ці показники значно нижчі: 49 осіб мають вищу, 137 — середню спец. освіту. З часу незалежності України по­жвавилося етнокультурне життя Б. У Запоріж­жі організовано Товариство білорус. мови ім. М. Бог­дановича; від 1991 діє Білорус. культурно-просвітн. товариство в Криму; від 1992 — Білорус. нац.-культурне товариство ім. Ф. Скорини у Львові, яке сприяє випускові радіопередач білорус. мовою, г. «Беларус Галичини». 1994 створено Всеукр. громад. організацію — Товариство «Україна–Білорусь».

Завантажити статтю