Білоцерківський державний аграрний університет
БІЛОЦЕРКІ́ВСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ АГРА́РНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т — вищий навчальний заклад, що готує спеціалістів для потреб сільського господарства. Розташ. у м. Біла Церква Київ. обл. Засн. 1920 як с.-г. політехнікум, 1931 реорганіз. у Зоовет. інститут, від 1934 — С.-г. інститут. Сучасна назва від 1995. Історія ВНЗу бере свій початок від Білоцерків. колегіуму (засн. 1750), який згодом був трансформов. у Білоцерків. г-зію. Навчаються понад 6 тис. студентів із 11-ти спеціальностей і 35-ти спеціалізацій. На 36-х каф. працюють 13 академік, 40 д-рів н. та проф., 179 канд. н., З засл. діячі н. і т. України, 7 засл. працівників освіти та ВШ. Діють магістратура, аспірантура, докторантура, Інститут післядиплом. навчання кер. і спеціалістів вет. медицини, 3 спеціаліз. вчені ради із захисту канд. та доктор. дис., 5 НДІ, 7 проблем. лаб. (вивчення лейкозу великої рогатої худоби, хвороб молодняку; вет.-сан. експертиз продуктів тваринництва; біотехнології, новіт. методів досліджень), факультет культури й мистецтва (13 відділ.), 10 наук. шкіл. Є бібліотека з фондом 500 тис. книг, інформ. центр, потужна комп’ютерна база, сектор поліграфії (вироб. потужність 600 друк. аркушів на рік), навч.-дослідне госп-во. Наукові дослідження виконуються на замовлення Мінагропрому, Міністерства освіти і науки, с.-г. підприємств. Має угоди з університетами США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Австрії, Норвегії, Франції, Польщі про обмін студентами й викл. для навч. та стажування. Працюють 7 самодіял. худож. колективів, яким присвоєно звання народних. За роки існування Університет підготував понад 27 тис. фахівців. Університет має 7 навч. та 2 лаб.-клін. корпуси, 7 гуртожитків, 1 будинок для малосімейних, 2 студент. їдальні, оздоров. табір для студентів у Криму й спорт.-оздоров. комплекс у Білій Церкві, санаторій-профілакторій. Видає зб. наук. праць «Вісник Білоцерківського державного аграрного університету».
Рекомендована література
- Білоцерківський державний сільськогосподарський інститут: Минуле і сучасне. K., 1995.
Завантажити статтю
Заклади освіти 
