Біль

БІЛЬ  — психофізіологічний стан, що виникає в результаті надсильних або руйнівних дій на організм, які можуть призвести до пошкодження органів і тканин. Б. характеризується вираженим емоц. забарвленням та супроводжується вегетатив. порушеннями — почастішанням серцебиття, розширенням зіниць тощо. Від інших відчуттів Б. відрізняється практичною відсутністю адаптації. Б. — цінне надбання еволюції тварин. світу. Винятковим є клінічне значення Б. як симптому порушення норматив. перебігу фізіол. процесів, бо організм людини больовими відчуттями ніби «сигналізує» про наявність патолог. процесів ще до появи зовн. симптомів захворювання. Больові відчуття мають гнітючий і тяжкий характер страждання, що і є стимулом різноманіт. оборон. реакцій та дій, спрямов. на усунення зовн. чи внутр. подразників, які зумовлюють виникнення цього відчуття. Больові відчуття формуються в центр. нерв. системі в результаті об’єднання процесів, які починаються в рецептор. утвореннях, що містяться в шкірі та внутр. органах. Імпульси від них спец. провід. шляхами потрапляють до підкіркових систем мозку, які вступають у динам. взаємодію з процесами кори його великих півкуль. Больова реакція є найбільш інертною й сильною безумовною реакцією. Больова рецепція піддається центр. контролю. Виявлено еферентні протибольові системи, що блокують проведення больової імпульсації на різних рівнях центр. нерв. системи. Вимкненням цих центр. механізмів зумовлений знеболювальний ефект препаратів морфіну та наркотиків заг. дії. Але центральні психофізіол. та психол. механізми, що лежать в основі виникнення болю, вивчені ще менше, ніж периферійні. Питання про існування специф. рецепторів больової чутливості є дискусійним. Хоча в останні роки нагромаджуються експерим. дані, які показують, що поряд зі специф. механізмом виникнення Б. (при ушкодженні будь-яких аферент. нерв. провідників), існує спец. нерв. апарат больової чутливості. Його рецептори — вільні закінчення з властивостями хеморецепції. На блокуванні їхньої роботи ґрунтується знеболювальний ефект таких речовин, як аспірин, пірамідон та ін.

Завантажити статтю