Баланс робочої сили

БАЛА́НС РОБО́ЧОЇ СИ́ЛИ — обліково-статистичні показники, що характеризують наявні ресурси робочої сили та їх викори­ста­н­ня, склад населе­н­ня за статусом економічної активності, роз­поділ зайнятих за формами і статусами зайнятості, ін­ституціональними секторами економіки, видами економічної діяльності тощо; а також від­ображе­н­ня ступеня викори­ста­н­ня ресурсів робочої сили і склад без­робітного населе­н­ня. За ринк. умов не обмежуються двома категоріями статистики праці: «трудові ресурси» і «зайняті» (що було до­статнім за часів адм.-команд. системи). Поня­т­тя «трудові ресурси», до яких від­носилося праце­здатне населе­н­ня праце­здат. віку і зайняте населе­н­ня поза праце­здат. віком (молодь у віці до 16 р. і особи пенсій. віку), зі скасува­н­ням політики заг.-обовʼязк. зайнятості втратило свій екон. зміст. Роз­поділ населе­н­ня тільки на зайняте і незайняте недо­статній, оскільки гол. індикатор стану ринку праці і соц.-екон. становища країни в цілому — рівень безробіття. Нац. законодавча база враховує реал. потреби роз­витку ринку праці в країні, світ. тенденції до екон. інтеграції і глобалізації, від­ходячи від стереотипу зайнятості як на­йманої праці на повний робочий час. Без­робі­т­тя не повин­не роз­глядатися як одно­значно негативне явище, яке слід ліквідувати. Воно є невід­ʼєм. елементом ринк. механізмів регулюва­н­ня екон. і соц.-труд. від­носин. Законодавство та аналіз ринку праці в Україні ґрунтується на між­нар. досвіді. Роз­робником між­нар. стандартів у цій галузі є Між­нар. організація праці (МОП). У її норматив. актах, зокрема у конвенціях та рекомендаціях «Про політику в галузі зайнятості», «Про статистику праці», в резолюціях Між­нар. конференцій статистиків праці (МКСП) зна­йшли від­ображе­н­ня світ. досягне­н­ня і пере­довий досвід щодо спо­стереже­н­ня та аналізу екон. активності, ви­значе­н­ня осн. понять і структур. елементів. Потреба в роз­робці Б. р. с. існує на різних рівнях управлі­н­ня. Вони дають змогу одержати кількісні і якісні характеристики наявних ресурсів робочої сили, ви­значити резерви під­вище­н­ня ефективності їх викори­ста­н­ня, спро­гнозувати попит і пропозицію праці. Необхідну інформацію для побудови такого балансу надають вибіркові обстеже­н­ня робочої сили. В Україні вибіркові обстеже­н­ня робочої сили проводяться від 1995 (щоквартально від 1999). Про­грама обстеже­н­ня ґрунтується на стандартах і методол. рекомендаціях МОП, що забезпечує можливість між­нар. порівнянь. Дані вибіркових обстежень робочої сили можуть бути доповнені інформацією з інших джерел: даними статист, звітності під­приємств, поточ. обліку адм. установ, зокрема держ. служби зайнятості, податк. адміністрації і фондів заг.-обовʼязкового соц. страхува­н­ня, даними пере­пису населе­н­ня та ін. вибіркових обстежень домаш. госп-в і вироб. одиниць. Ресурсну частину балансу складає населе­н­ня певного віку, прийнятого для спо­стереже­н­ня екон. активності. В Україні ви­значено вікові межі 15–70 років включно. Населе­н­ня цього віку поділяється на дві категорії: економічно активне і не­активне. Економічно активне населе­н­ня складається з осіб обох статей, які у звіт. періоді забезпечують пропозицію робочої сили для ринк. виробництва товарів і послуг або видів неринк. виробництва, що від­носяться до екон. діяльності, як це ви­значено Системою нац. рахунків та балансів. Економічно активне населе­н­ня складається з двох категорій: зайняті і без­робітні. Зайняте населе­н­ня — частина робочої сили, залучена до екон. діяльності; без­робітне — невикори­стана частина робочої сили, яка від­ображає незадоволену потребу в робочих місцях. Залежно від мети аналізу, серед без­робітних можна ви­окремлювати осіб, які шукають роботу за наймом або намагаються організувати власний бізнес, і тих, які вже зна­йшли місце роботи чи заня­т­тя і ближчим часом почнуть працювати. Серед економічно не­актив. населе­н­ня слід вирізняти осіб, які бажають і готові працювати, але зневірилися зна­йти роботу після тривалих пошуків або не вважають за можливе зна­йти роботу в даний час. За своїм фактич. становищем ці особи ближче до без­робітних, оскільки мають незадоволену потребу в робочих місцях. Інші категорії економічно не­актив. населе­н­ня: учні та студенти, пенсіонери, особи, які ведуть домашнє госп-во тощо, також можуть увійти до складу робочої сили (після заверше­н­ня на­вча­н­ня, закінче­н­ня до­гляду за дитиною чи хворим членом сімʼї, у звʼязку з погірше­н­ням матеріал. становища, за ін. об­ставин), чим пояснюється їх знаходже­н­ня в ресурс. частині балансу. Однак вони не повин­ні враховуватися при ви­значен­ні балансового сальдо, оскільки у звіт. періоді не входили до пропозиції робочої сили. Сучасна концепція робочої сили, роз­роблена МОП і прийнята в Україні, перед­бачає, що ви­значе­н­ня статусу екон. активності конкрет. осіб здійснюється за характером їх діяльності у звіт. періоді на основі правил пріоритетності. Згідно з цими правилами надається без­заперечна пере­вага зайнятості перед без­робі­т­тям і без­робі­т­тю перед від­сутністю активності. При цьому від­повід­но до Резолюції 13-ї МКСП про статистику економічно актив. населе­н­ня, зайнятості, без­робі­т­тя та неповної зайнятості, зайнятість ви­значається за годин­ним критерієм від­працьованого у звіт. періоді часу, а під без­робі­т­тям ро­зуміється повна від­сутність роботи. Правила пріоритетності забезпечують без­посеред. взаємозвʼязок між зайнятістю, робочим часом, виробництвом продукції і доходом від труд. діяльності. У видатк. частині балансу знаходиться зайняте населе­н­ня, тобто та частина робочої сили, яка використовується. Класифікаційні ознаки і принцип групува­н­ня зайнятого населе­н­ня ви­значаються метою і задачами аналізу. Роз­поділ за формами зайнятості здійснюється від­повід­но до джерел отрима­н­ня інформації. Кількість на­йманих працівників під­приємств, установ, організацій ви­значається на під­ставі даних держ. статист, звітності про середньооблікову кількість працівників за наймом на держ., колектив., приват. і громад. під­приємствах. До інших зайнятих екон. діяльністю від­носяться особи, які працюють за наймом у окремих громадян; роботодавці, самозайняті, а також члени сімʼї та особи, які працюють без­коштовно, особи, зайняті в особистих селян. господарствах (як з метою ринк. реалізації виробл. продукції, так і для влас. її спожива­н­ня). Дані про чисельність цієї категорії зайнятого населе­н­ня є оцінкою, роз­рахованою на під­ставі матеріалів вибіркових обстежень екон. активності населе­н­ня і даних адм. установ. Роз­поділ за статусом зайнятості характеризує рівень екон. ризику і залежності працівника від результатів діяльності вироб. одиниці. Групува­н­ня за тривалістю робочого часу показує, у якій мірі наявна робота дає змогу людині реалізувати свої потреби і можливості. Від­повід­но до Резолюції 16-ї МКСП про вимірюва­н­ня неповної зайнятості та ситуацій не­адекват. зайнятості, неповна зайнятість за тривалістю робочого часу (недозайнятість) може бути у на­йманих працівників, які вимушені погоджуватися на зайнятість в умовах неповного робочого часу, хоча бажають і готові працювати понад норму. У стан часткового без­робі­т­тя потрапляють особи, які працюють неповний робочий час узвʼязку з тимчасовим припине­н­ням чи скороче­н­ням виробництва. Групува­н­ня за ступенем повноти зайнятості може бути продовжене також ви­окремле­н­ням ситуацій не­адекват. незайнятості, які виникають, коли робота не від­повід­ає одержаній кваліфікації, має не­сприятливі умови праці або незадовіл. рівень оплати. Роз­поділ зайнятого населе­н­ня за ін­ституціонал. секторами, ви­значеними Системою нац. рахунків та балансів, дає змогу виявити звʼязок між макроекон. показниками і зайнятістю, зі­ставити продуктивність праці та ефективність діяльності різних секторів економіки. Зі складу зайнятих в секторі домаш. госп-в необхідно вирізняти зайнятих у неформал, секторі економіки, нату-рал. с. госп-во та на­йманих домаш. працівників. Зайняте населе­н­ня можна класифікувати також за видами екон. діяльності, професій, групами, ін. ознаками.

Результатив. показником балансу, тобто різницею (сальдо) між ресурсами і викори­ста­н­ням робочої сили є незадоволена пропозиція робочої сили або незадоволений попит на робочі місця. Різниця ви­значається шляхом від­німа­н­ня від заг. кількості населе­н­ня у віці 15–70 років чисельності осіб, які вже мають робочі місця або яким вони не потрібні, а саме: чисельність всіх зайнятих; чисельність без­робітних, які вже зна­йшли роботу; чисельність економічно не­актив. осіб, які не бажають або не можуть працювати. Результативний показник балансу (сальдо) складається з без­робітних, які шукають роботу, і осіб, які бажають і готові працювати, але зневірилися зна­йти роботу або не вважають можливим зна­йти її в даний час. До них можна додати також зайнятих осіб, які шукають іншу або додаткову роботу. У цьому випадку сальдо показуватиме сукупну незадоволену пропозицію робочої сили або сукуп. незадоволений попит на робочі місця. Цей показник слугуватиме альтернативою даним держ. служби зайнятості і надасть можливість оцінити реал, ситуацію на ринку праці.

Сальдо, як правило, є додатні (заг. пропозиція робочої сили пере­вищує попит на неї). Але при роз­робці балансів по окремих групах населе­н­ня чи територіях воно може виявитися нульовим (пропозиція певної категорії робочої сили і попит на неї збігаються) або від­ʼємним (пропозиція даної категорії робочої сили менша, ніж попит на неї). Для побудови Б. р. с. ви­значається чисельність населе­н­ня віком 15–70 років включно. Ві­домості про віковий склад населе­н­ня надає демогр. статистика, яка за даними пере­пису здійснює роз­рахунки чисельності і статево-вікової структури населе­н­ня. Склад населе­н­ня віком 15–70 років за станом екон. активності ви­значається з обстеже­н­ня робочої сили, яке є єдиним комплекс. джерелом, що дає повний роз­поділ за всіма статусами і типами активності. За його даними ви­значаються наявні ресурси і пропозиція робочої сили. Дані про викори­ста­н­ня робочої сили, чисельність і структурні характеристики зайнятого населе­н­ня можуть бути одержані з багатьох джерел, але вони повин­ні бути узгоджені з даними, одержаними без­посередньо з обстеже­н­ня робочої сили. На кінц. етапі побудови балансу ви­значають сальдо між пропозицією робочої сили та її викори­ста­н­ням. Метод обчисле­н­ня сальдо ви­значається конкрет. задачами побудови балансу. У заг. випадку воно дорівнює чисельності без­робіт. населе­н­ня. Б. р. с. можуть бути чистими і комбінованими. Чисті баланси будуються виключно на базі даних вибіркових обстежень робочої сили. У комбінованих балансах їх дані доповнюються інформацією з ін. джерел (звітність під­приємств, адм. дані тощо). Це значно роз­ширює можливості аналізу, проте необхідно звернути особливу увагу на методол. узгодженість показників, що включаються до балансу. Зокрема за про­грамою обстеже­н­ня осіб, які пере­бувають у від­пустках по до­гляду за дитиною, від­носять до зайнятих, тоді як при скла­дан­ні статист. звітності ця категорія виключається із середньооблікової чисельності працівників. Існують також від­мін­ності в обліку деяких ін. категорій (зайнятість у селян, госп-ві тощо), при побудові балансу їх необхідно усунути. За тривалістю звіт. періоду Б. р. с. поділяються на квартальні і середньорічні. Квартал. баланси дають змогу оперативно оцінити стан викори­ста­н­ня робочої сили, виявити сезон­ні хвилі пропозиції і попиту праці. Середньорічні показники обстеже­н­ня робочої сили мають вищий рівень надійності, можуть бути уточнені даними альтернатив, джерел, оскільки найповніше коло статист, показників ви­значається за під­сумками року. Це дає змогу по­глибити ступінь деталізації роз­робки балансів за аналіт. і територіал.-геогр. роз­різами. Приклад комбінованого середньоріч. Б. р. с. наведено у Табл. 1.

Б. р. с. можуть бути звітними і про­гнозними. Аналіз їх показників у динаміці до­зволяє виявити заг. тенденції та закономірності роз­витку ринку праці, простежити інтенсивність руху екон. активності, які статуси найчастіше замінюють один одного, ви­значити наявні резерви роз­витку і можливі шляхи подола­н­ня існуючих про­блем у сфері праці. Про­гнозні баланси складаються з метою удосконале­н­ня соц.-екон. планува­н­ня, ви­значе­н­ня пріоритетів політики зайнятості і соц. захисту. В умовах пере­хід, періоду формува­н­ня про­гноз, поля повин­но базуватися на оцінці різних варіантів роз­витку процесів у сфері від­творе­н­ня ресурсів робочої сили та функціонува­н­ня ринку праці, у взаємозвʼязку зі зруше­н­нями рівнів роз­витку та роз­міще­н­ня матеріал.-сировин. компонентів продуктив. сил. Вихідним пунктом роз­робки такого про­гнозу є аналіз осн. закономірностей і тенденцій, що характеризують від­творе­н­ня робочої сили у ретро­спективі. Повин­на враховуватися також інформація щодо роз­витку виробництва і його потреби в робочій силі, очікуваних напрямів у зміні тих процесів соц.-екон. роз­витку, що по­значаються на сфері зайнятості. Б. р. с. можуть будуватися для міської і сільс. місцевості, за регіонами від­повід­но до адм.-територіал. устрою країни та екон. ра­йонува­н­ня. Для дослідже­н­ня гендер. про­блем у сфері праці необхідно також укладати баланси окремо для жінок і чоловіків. На рівні деталізації, який сприяє надійності даних вибіркового обстеже­н­ня екон. активності, баланси можуть роз­раховуватися для населе­н­ня певного віку (молодь, особи пере­дпенсій. чи пенсій. віку), окремих соц. та професій. груп. Б. р. с. може служити вихідною інформ. базою для побудови ін. балансів, зокрема балансу робочих місць, балансу робочого часу тощо.