Бачванська говірка

БАЧВА́НСЬКА ГОВІ́РКА — мова українських пере­селенців у Бачці та Сремі. Б. г. культур. центру Бачки — Руського Керестура від 1904 й зокрема після 1-ї світової війни стала основою окремої бачван. («рускої») літ. мови. Б. г. — пере­хідний, мішаний укр.-польс.-словац. діалект (із пере­вагою словац. елементів) із багатьма угор., нім. й пізнішими серб. лексич. запозиче­н­нями. Найважливіші особливості: збереже­н­ня прасловʼян. звукосполук dl, tl, gv, kv і на­звучного ḭе- (ведол, ведла, «вів, вела», ґвізда «зірка», йешень «осінь», але: озеро); ц, дз на місці прасловʼян. звукосполук tḭ, kť, dḭ (ноц «ніч», медзі «між») і на місці помʼякшених дь, ть (шедзіц «сидіти»); форми типу: штредньі «середній», крава «корова», младі «молодий» — поруч: млоді «жених»; помʼякшена вимова пере­дньо­язикових приголос. перед прасловʼян. ę, ě, e, i, ь (ньесц «нести»); і на місці прасловʼян. у та і (сін «син»); група ар на місці прасловʼян. складотвор. (карчма «корчма»); групи ол, оў, лу на місці прасловʼян. складотвор. (полні «повний», воўк «вовк», длугі «довгий»); залишки словацької часокількості в рефлексуван­ні прасловʼян. ę, ě, e: довгі (під новоакутовою інтонацією) замінені на йа, і, і, (пйаті «пʼятий», білі «білий», пірко «пірʼїнка»), короткі на — е (пейц «пʼять», белаві «білявий»); у, о, е на місці прасловʼян. о¸ і сильних ъ, ь (дуп «дуб», дзень «день»); групи ір, рі, ре, лі, льі на місці прасловʼян. сполук г, l + ъ, ь (тірвац «тривати», бліха «блоха»); ш, ж на місці помʼякшених сь, зь (також у групах приголосних: шерцо «серце»); усічені форми 3-ї особи теперіш. часу дієслів (чіта «читає», чітаю «читають»); зміша­н­ня закінчень прикметників чол. і серед. роду в оруд. й місц. від­мінках однини; наголос на перед­о­стан. складі слова; між­слівна фонетика типу: зроп то «зроби це», сноб жіта «сніп збіж­жя»; закінче­н­ня: -ох в родовому від­мінку множини імен­ників (сінох «синів», женох «жінок», местох «місць»), -ем, -ам, -ім в 1-й особі однини теперіш. часу дієслів (вйажем «вʼяжу», чітам «читаю», робім «роблю»), -ме в 1-й особі множини (чітаме «читаємо»); особові форми минулого часу типу чіталʼсом («я читав»).

Завантажити статтю