Бачка

БА́ЧКА — низовина між Дунаєм і долиною річки Тиса. Більша частина (8 650 км²) від 1918 належить Сербії і Чорногорії; разом із Банатом і Сремом становить від 1946 Автономну обл. Воєводину в складі Нар. Респ. Сербії. Осн. етнічні групи, які мешкають у Б.: серби, хорвати, угорці, словаки, а також бл. 18 000 бачван. українців (називають себе русинами або руснацями). 1526–1699 тер. Б. перебувала під владою турків. Після поразки турків і зайняття Б. і Банату Австрією (1718) австр. уряд оселив на незайнятих землях сербів, утікачів від турків, але незадоволені австр. політикою серби у 1730–50-х рр. масово емігрували з Б.; на їхнє місце австр. уряд спроваджував на держ. землі угорців, німців, хорватів, словаків і українців із пд.-сх. Пряшівщини (Земплин. і Воршод. комітати). Постали перші бачван.-укр. колонії: 1746 — Руський Керестур (спершу звався Вач-Керестур), що став осередком бачван. українців, 1765 — Коцура та 1784 — Нови Сад. У громадах переважно були греко-католики. Прилучення їх до хорват. греко-катол. єпархії у Крижевцях врятувало ці парафії від зугорщення, бо Церква утримувала парохіял. нар. школи з учителями із Закарпаття та Пряшівщини. Перші поселенці жили на держ. землях, зобов’язуючися здавати «десятину» й працювати на держ. маєтках; пізніші переселенці (19 ст.) — сезонні с.-г. робітники, які згодом купували тут землю. Українці у Б. швидко піднесли госп-во; розселилися по ін. місцевостях Б. (Вербас 1849, Дюрдьово 1870, Ґосподинці 1930, Ґунарош — Нове Орахово 1946), Срему й Славонії (Шід 1802, Петровці 1834, Беркасово 1850, Міклошевці 1850, Бачинці 1850, Пішкоревці 1900, Андрієвці 1902, Дальський Ріт 1920). Соц.-культ. перевага бачванців була настільки сильною, що їм удалося мовно асимілювати прибулих у Срем 1848 лемків із пн. Пряшівщини (Шариш. комітат). Перший друкований твір мовою русинів — зб. поезій М. Надя «Руський соловей» (Відень, 1851). М. Врабель 1889–1918 у Будапешті видавав г. «Неділя» русин. мовою. Від похорвачення рятувала окрема церква та школа. Однак низка розпорош. у Сремі й Славонії бачван.-укр. сіл похорватилися. Священики та учителі до 1918 прибували із Закарпаття («Горніци»). Звідти ж із пресою в Б. прийшло й політ. карпаторусинство (москвофільство), тісно пов’язане тут із питанням літ. мови («язичія»). 1897 В. Гнатюк опублікував етногр. матеріали, чим привернув увагу наук. світу до проблем бачван. українців. 1900–39 міцнішають зв’язки з Галичиною. 1904 Г. Костельник започаткував діалектну бачван.-укр. літ. мову на нар. основі, що здобула тут цілковиту перевагу. Угор. впливам у шкільництві поклало край приєднання Б. 1918 до Югославії. 1919 у м. Нови Сад постало Руське Народне Просвітне Дружство. У мист., культ.-осв. праці допомагала укр. студент. колонія із Заґреба. Товариство «Просвіта» видало граматику русин. мови Г. Костельника «Граматика бачвансько-рускей бешеди» (Нови Сад, 1923). У 1927 постала спілка бачван.-укр. студентів «Союз рускіх школярох», яка разом з укр. студент. громадою у Заґребі видавала місячник «Думка». 1933 у Коцурі виник русофіл. із серб.-православ. тенденціями Культурно-національний союз Русинок в Югославії, що видавав тижневик «Руска Заря» та календарі. Після поразки Югославії 1941 Б. окупували угорці. Припинено культурну й видавн. діяльність, Срем і Славонія увійшли до складу Хорват. держави. Після 1945 Б., Срем і Славонія знову опинилися в складі однієї держави. Великих утисків зазнали реліг. організації, зокрема ГКЦ, представники якої були досі зберігачами нац. бачван.-укр. культури. 1945 з’явилася нова нац.-культурна організація югослав. українців — «Руска матка». Нова влада офіційно підтримувала розвиток окремої бачван. укр. культури в межах Воєводини: в Руському Керестурі виходять від 1945 тижневик «Руске слово», від 1947 — місячник для дітей «Піонірска заградка» (нині «Заградка»), від 1952 — літ.-мист. квартальник «Шветлосц»; видано низку підручників для поч. та серед. шкіл, засн. гуртки мист. самодіяльності, від 1949 на радіостанції «Нови Сад» транслюються радіопередачі бачван. говіркою (від 1992 — українською літературною мовою). Створ. комітет («Одбор за культ.-просвітну роботу Русинох») при Союзі культ.-осв. т-в. Піднесення позначається і в літературі (письменники М. Кочиш, М. Скубан, М. Фейса, М. Винай, М. Ковач та ін.), мистецтві (Є. Кочиш, Ю. Колесар, В. Колесар та ін.), зростає зацікавлення нар. творчістю (зб. нар. пісень В. Жганця, О. Тимка), надається підтримка культ.-нац. життю укр. поселенців у Боснії та Хорватії. Від 1956 діє культ.-осв. спілка Воєводини. Від 1962 в Руському Керестурі щороку проходить фестиваль культури українців Сербії і Чорногорії «Червона ружа», від 1969 і драм. фестиваль. Діють видавництво «Руске слово» в м. Нови Сад та руська друкарня в Руському Керестурі. Від 1972 видається молодіж. щоміс. «МАК». Від 1970 з’являються публікації українською літературною мовою, зокрема в г. «Руске слово» виходить окремий додаток, «Шветлосц» уміщує статті українською мовою. Міцнішають зв’язки з Україною, українцями Словаччини та Польщі. У Новосад. університеті створ. каф. русин. мови та літ-ри (зав. — Ю. Тамаш), від 1999 читаються лекції з української мови та літ-ри. Від 1993 з’явилися телепередачі українською мовою. 1990 створ. Союз русинів і українців Югославії, 1999 — Академ. товариство русинів-українців. Нині у Б. діють також організація «Руска матка», Товариство української мови, відділ «Просвіти» (видає від 1996 ж. «Українське слово»). Понад 40 студентів із Б. закін. або навч. в університетах України. Письменники М. Ковач та М. Рамач стали чл. НСПУ, а проф. Ю. Тамаш є іноз. чл. НАНУ.

Розмір шрифту

Бачка

Рекомендована література

Інформація про статтю