Бачинський Левко Васильович

Визначення і загальна характеристика

БАЧИ́НСЬКИЙ Левко Васильович (псевд.: Юрист, М. Мик та ін.; 14. 07. 1872, с. Серафинці, нині Городенківського р-ну Івано-Фр. обл. — 11. 04. 1930, санаторій Ґрім­менштейн побл. Відня, похов. у Івано-Франківську) — публіцист, адвокат, громадсько-політичний діяч. Брат Миколи Бачинського. Позитивний вплив на Б. мали адвокат С. Данилович, директор мистецько-промислової «Гуцульської спілки» І. Герасимович, керівник Коломийського таємного гуртка І. Плешкан, а також Т. Заборський. Активним членом гуртка був і Б. Під впливом учителя української мови Р. Яросевича Б. став членом Русько-української радикальної партії, яку заснували М. Драгоманов, М. Павлик та І. Франко. На­вчався на правничому факультеті Чернівецького університету (1891–96). Продовжив політично-громадську діяльність у студентському товаристві «Союз». Через активну політичну діяльність, а також від­сутність засобів для на­вча­н­ня був змушений пере­йти на заочне на­вча­н­ня та пере­їхати в Городенку. Поширював радикальний рух на Городенківщині та в сусідніх повітах. Закладав ко­оперативно-освітні товариства «Народні спілки», влаштовував віча, боровся зі зло­вжива­н­нями службових осіб, проводив агітацію серед виборців. За промову на вічі у с. Шитівці Заліщицького повіту уперше засуджений на 14 днів увʼязне­н­ня. Через це змушений пере­їхати до Спілина, де працював помічником адвоката. Брав участь у заснуван­ні першого патріотичного спортивно-протипожежного товариства «Січ» у с. Зава­л­ля. Першу промову опублікував у «Громадському голосі». Від 1901 працював у канцелярії адвоката А. Коса у м. Калуш. 1903 пере­їхав до Ситича. Заочно закінчив Чернівецький університет (1896). Поселився у Станіславі (нині Івано-Франківськ), де від­крив адвокатську канцелярію. У Станіславському окрузі 1907 був обраний до ав­стрійського парламенту. 1911 його знову обрали до ав­стрійського парламенту у Відні, де був послом до 1918. У 1914 Б. було обрано за­ступником голови Головної української ради. Перед окупацією Галичини російськими військами Б. ви­їхав до Відня, де став за­ступником голови ново­створеної Загальної української ради. Приділяв багато уваги військовим біженцям під час 1-ї світової війни. Після листопадових подій Б. повернувся до Станіслава й очолив Українську національну раду міста. З січня 1919 був при­значений за­ступником президента УНР і членом її правлі­н­ня. У цей же день сесія ЗУНР, реалізуючи попередню домовленість у м. Фастів, прийняла ухвалу про злуку УНР і ЗУНР у єдину державу при збережен­ні автономії ЗУНР. Б. очолив делегацію з 65-ти осіб, що виїхала 16 січня 1919 до Києва на проголоше­н­ня злуки всіх українських земель у єдину державу — УНР. У Станіславі він очолив спеціальну земельну комісію і згодом за­пропонував план приватизації землі. Після окупації Галичини Польщею Б. не припинив політичної діяльності. Був одним із авторів «Резолюції партійного зʼ­їзду УРП», що від­бувся 1 квітня 1923 у Львові. 1925–27 Б. — віце-президент Союзу українських адвокатів, у складі якого пере­бував до остан­ніх днів життя. 1926 його обрано від Станіславського округу послом до варшавського сейму. Згодом очолив радикальний посольський клуб, від 1924 — УРП, а від 14 лютого 1926 — УСРП. Активний дописувач до часопису «Громадський голос», у якому опублікував низку статей з громадського і політичного життя Західної України того часу.

Літ.: Пʼятий зʼїзд Русько-української радикальної партії // Громад. голос. 1896, 1 жовт.; Семий зʼїзд Русько-української радикальної партії // Там само. 1898, 1 груд.; Проєкт земельного закону // Там само. 1919, 14 берез.; Стефаник В. Листи (двадцять один) до Левка Бачинського за період від 5 листопада 1893 до 31 травня 1927 // Повне зібр. тв.: У 3 т. Т. 3. К., 1954; Погребен­ник Ф. Левко Бачинський — ви­значний громадсько-політичний діяч // Рада. 1992. № 22–25; Бачинський М. Бачинський Лев (Левко) Васильович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3; Бабій В. Левко Бачинський: Жит­тєпис. Ів.-Ф., 2002.

ДА: ЛНБ ім. В. Стефаника НАНУ. Від­діл рукописів. Ф. 309, оп. 1, спр. 2177; ЦДІА України, м. Львів. Ф. 3с/309, оп. 1, зв. 148. Спр. 2177с; Архів СБУ. Спр. 147/68, 38232. Т. 1, 2 (матеріали Сергія Бачинського).

М. С. Бачинський

Завантажити статтю