Бачинський Юліан Олександрович

БАЧИ́НСЬКИЙ Юліан Олександрович (псевд. і крипт.: Сумний, Юродивий, Julian B., Ю. Б.; 28. 03. 1870, с. Новосілка, нині Під­гаєц. р-ну Терноп. обл. — 06. 06. 1940) — журналіст, історик, громадсько-політичний діяч. Син О. Бачинського. Вищу юрид. освіту здобув в університетах Львова (вступив 1890) і Берліна. 1890–97 — чл. Русько-укр. радикал. партії в Галичині, очолював її соціаліст. крило, під­тримував концепцію «молодших» радикалів, ви­значал. рисою якої було об­стоюва­н­ня само­стійності України. Ідею Соборної укр. держави Б. вперше в історії укр. су­спільно-політ. думки виклав у кн. «Україна irrеdenta» (Л., 1895, 1909, 1924). За його участі створ. Укр. с.-д. партію Галичини (1899), якою керував до 1914. Від 1906 пере­бував у Канаді та США, де написав працю «Українська ім­міграція в Зʼ­єд­наних Державах Америки» (Л., 1914). Під час 1-ї світової війни служив у частинах австр. армії. 1918 — чл. Укр. нац. ради ЗУНР у Львові. 1919 уряд УНР при­значив Б. головою дипломат. місії у Вашинґтоні. Після не­вдалих пере­говорів з офіц. колами США про ви­зна­н­ня УНР влітку 1921 при­їхав до Відня і склав повноваже­н­ня кер. дипломат. місії. Завдяки зна­йомству з М. Грушевським ідейно під­тримував соціал-демократів. Друкував стат­ті в «Українському голосі» (Берлін) і «Раді» (Львів). Восени 1923 ви­їхав до Берліна, спів­працював з ред. г. «Український прапор», де в полеміч. ста­т­тях об­стоював ідею соборності України. Написав брошуру «Большевизм і західно-українська справа» (Берлін, 1926), яка засвідчила його політ. орієнтацію на рад. Україну. 1930 спробував ви­їхати до рад. України, однак на кордоні був заарешт. польс. загоном. Рік від­сидів у львів. вʼязниці. Після звільне­н­ня оселився у Празі, працював ред. ж. «Вільна трибуна». 28 листопада 1933 прибув до Харкова. Одразу ж влаштувався на роботу в УРЕ, вві­йшов до складу редколегії, уклав договір з видавництвом «Український робітник» про ви­да­н­ня публіцист. кн. «16 років Радянської України». Однак 6 листопада 1934 його заарештували й через тиждень спецконвоєм від­правили до Києва, де предʼявили звинуваче­н­ня у контр­революц. терорист. діяльності проти рад. влади. 28 березня 1935 засудж. до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував у Біломоро-Балтій. таборі, де й помер (нині тер. побл. м. Медвежʼєгорськ, РФ). Реабіліт. посмертно 19 жовтня 1957. Б. — автор пере­кладу праці Ф. Енгельса і П. Лафарга «Соціалізм утопічний і науковий» (Л., 1893), низки віршів зарубіж. авторів. Свої художні твори друкував у «Будучності». М. Павлик видав листи Б. «Моя пере­писка з Михайлом Драгомановим» (Л., 1900).

Пр.: Поділ Галичини. Л., 1897; Гльос­си. Л., 1904; Взаємні від­носини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині. Л., 1908; Большевицька революція і українці: Критичні замітки. Берлін, 1928.

Літ.: Винар Л. Юліян Бачинський — видатний дослідник української еміграції. Мюнхен; Нью-Йорк, 1971; Мукомела О. Бачинський Юліан Олександрович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1994. Вип. 1; Головченко В. І. Від «Само­стійної України» до Союзу визволе­н­ня України. Х., 1996; Шаповал Ю. «Вин­ним себе не ви­знаю». Неві­домі сторінки Юліяна Бачинського // Роз­будова держави. 1996. № 1–2; Бачинський М. Бачинський Юліан Олександрович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3; Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. К., 2001.

ДА: Архів СБУ. Спр. 44 987 фп.

О. Г. Мукомела

Завантажити статтю