Бачинський Юліан Олександрович

Визначення і загальна характеристика

БАЧИ́НСЬКИЙ Юліан Олександрович (псевд. і крипт.: Сумний, Юродивий, Julian B., Ю. Б.; 28. 03. 1870, с. Новосілка, нині Підгаєц. р-ну Терноп. обл. — 06. 06. 1940) — журналіст, історик, громадсько-політичний діяч. Син О. Бачинського. Вищу юрид. освіту здобув в університетах Львова (вступив 1890) і Берліна. 1890–97 — чл. Русько-укр. радикал. партії в Галичині, очолював її соціаліст. крило, підтримував концепцію «молодших» радикалів, визначал. рисою якої було обстоювання самостійності України. Ідею Соборної укр. держави Б. вперше в історії укр. суспільно-політ. думки виклав у кн. «Україна irrеdenta» (Л., 1895, 1909, 1924). За його участі створ. Укр. с.-д. партію Галичини (1899), якою керував до 1914. Від 1906 перебував у Канаді та США, де написав працю «Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки» (Л., 1914). Під час 1-ї світової війни служив у частинах австр. армії. 1918 — чл. Укр. нац. ради ЗУНР у Львові. 1919 уряд УНР призначив Б. головою дипломат. місії у Вашинґтоні. Після невдалих переговорів з офіц. колами США про визнання УНР влітку 1921 приїхав до Відня і склав повноваження кер. дипломат. місії. Завдяки знайомству з М. Грушевським ідейно підтримував соціал-демократів. Друкував статті в «Українському голосі» (Берлін) і «Раді» (Львів). Восени 1923 виїхав до Берліна, співпрацював з ред. г. «Український прапор», де в полеміч. статтях обстоював ідею соборності України. Написав брошуру «Большевизм і західно-українська справа» (Берлін, 1926), яка засвідчила його політ. орієнтацію на рад. Україну. 1930 спробував виїхати до рад. України, однак на кордоні був заарешт. польс. загоном. Рік відсидів у львів. в’язниці. Після звільнення оселився у Празі, працював ред. ж. «Вільна трибуна». 28 листопада 1933 прибув до Харкова. Одразу ж влаштувався на роботу в УРЕ, ввійшов до складу редколегії, уклав договір з видавництвом «Український робітник» про видання публіцист. кн. «16 років Радянської України». Однак 6 листопада 1934 його заарештували й через тиждень спецконвоєм відправили до Києва, де пред’явили звинувачення у контрреволюц. терорист. діяльності проти рад. влади. 28 березня 1935 засудж. до 10-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у Біломоро-Балтій. таборі, де й помер (нині тер. побл. м. Медвеж’єгорськ, РФ). Реабіліт. посмертно 19 жовтня 1957. Б. — автор перекладу праці Ф. Енгельса і П. Лафарга «Соціалізм утопічний і науковий» (Л., 1893), низки віршів зарубіж. авторів. Свої художні твори друкував у «Будучності». М. Павлик видав листи Б. «Моя переписка з Михайлом Драгомановим» (Л., 1900).

Завантажити статтю