Бачинський Олександр Гаврилович

БАЧИ́НСЬКИЙ Олександр Гаврилович (псевд. і крипт.: Миролюб, Правдолюб, Правдолюб-Миролюб, Правдолюбь, Бачинський-Лишкович Ол., Бач. Ал., АБ; 24. 03. 1844, с. Сороцьке, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. — 09. 06. 1933, Львів) — церковний діяч, письмен­ник, видавець, редактор, пере­кладач. Батько Ю. Бачинського. Закін. богослов. студії у Львів. університеті (1867). Після висвяче­н­ня був «сотрудником» — другим священиком у с. Новосілки-Куть Під­гаєц. деканату на Тернопільщині. 26 грудня 1871 пере­вед. у парохію до с. Під­вербець Жуків. деканату. Обі­ймав різні посади в митрополич. капітулі, а під час тривалої від­сутності митрополита Андрея Шептицького у Львові заміняв його. 27 березня 1873 пере­вед. «на провизоричного катедрального Вікарія і второго Проповід­ника во Львові при церкві св. Великомученика Георгія (церква св. Юрія)». У травні того ж року його при­значено зав. «Фонду архієпархіального священичих вдів і сиріт». 30 серпня 1873 митрополит на­ставив його віце-ректором греко-катол. семінарії у Львові. Поряд з викона­н­ням цих функцій Б. читав в Університеті лекції з катехитики і методики. 10 травня 1877 за сумлін­ну працю митрополит надав Б. титул асесора Львів. митрополії. Проте 1880 Б. був звільн. з посади віце-ректора духов. семінарії із забороною видавати й редагувати часопис «Рускій Сіонъ». 2 квітня 1881 при­знач. парохом у с. Болехів Долин. деканату. 1882 Б. обрано до Долин. повіт. ради. 1 січня 1883 від­кликано з Болехова й при­знач. на посаду ректора зга­даної семінарії та від­новл. в усіх попередніх посадах. Повернувшись у семінарію, Б. провів низку реформ. 8 січня 1893 Б. присвоїли титул пере­міал. крилошанина митрополичої капітули, пере­вели на по­стійну роботу і прожива­н­ня на Святоюр. гору. Ставши канцлером митрополичої капітули, Б. роз­почав впорядкува­н­ня різних актів митрополії. Разом із митрополитом С. Сембратовичем, від­відуючи парохії, виявив не­стачу церк. літ-ри, під­ручників з богословʼя українською мовою. Митрополит Сембратович домовився з Ін­ститутом Ставропігії про друкува­н­ня «Богословської бібліотеки». За участі Б. ви­йшло 11 випусків. Коли 19 вересня 1914 митрополита Андрея Шептицького заарештували і вивезли на засла­н­ня у Росію, Б., як канцлер, керував Галиц. архідієцезією. 1920 митрополит Андрей при­значив його ген. вікарієм і «совітником апеляційного трибуналу протягом 10-ліття — зглядно до Єпархіального Синода». Перед від­ʼ­їздом у тривалу закордон­ну подорож митрополит уповноважив Б. «виконувати уряд». Б. обирали до Львів. міської Думи протягом трьох скликань (1886, 1889, 1892). 1886 був радником Львова, від 1887 — просинодал. екзаменатором. Працював над тим, щоб у Римі був створ. руський духов. ін­ститут. Разом із митрополитом Сембратовичем їздив до Рима, став папським шамбеляном. Після організації Богослов. наук. товариства у Львові (1920) Б. очолив філос.-догмат. секцію. Працюючи ректором духов. семінарії, зосередив зуси­л­ля на реформуван­ні навч. процесу, роз­ширен­ні приміщень семінарії тощо. Творчий доробок Б. великий за обсягом і значущістю. Це власні реліг. та пере­кладені твори, на­друк. українською мовою того часу.

Завантажити статтю