Баштанництво

Визначення і загальна характеристика

БАШТА́ННИЦТВО — галузь сільського господарства, що спеціалізується на вирощуван­ні рослин родини гарбузових — гарбуз, кавун, диня, кабачок та інші. Баштан­ні культури теплолюбиві, з тривалим вегетац. періодом. Їхні плоди мають важливі дієтичні та лікув. властивості. Плоди споживають у свіжому (кавун, диня, мускат. гарбуз), печеному, вареному, маринованому й сушеному ви­глядах, а також виготовляють цукати, мед, пюре тощо. Крім цього, гарбуз, патисон, корм. кавун використовують на корм худобі. Перші істор. ві­домості про баштан­ні культури належать до періоду єгипет. фараонів (4 тис. рр. тому). Ві­домі також індій. археол. знахідки 3–2 тис. до н. е. В Європу баштан­ні культури були завезені з тропіч. та субтропіч. країн Азії, Африки та Америки. В Пн. Причорноморʼя ці культури потрапили з Поволжя, а також через грец. колонії. У Херсонес. археол. музеї в Криму зберігається насі­н­ня кавуна, вік якого датується 2 тис. р. Б. в Україні найбільш поширене на Пд., зокрема в Херсон., Запоріз., Донец., Микол. та Одес. обл., що пояснюється сприятливими ґрунт.-клімат. умовами для проро­ста­н­ня й накопиче­н­ня високого вмісту цукру в плодах баштан. культур. На­прикінці 19 ст. в цьому регіоні було роз­почато збір найпоширеніших форм баштан. культур, проведено аналіз агротех. при­йомів їх виробництва на базі Херсон. с.-г. дослід. станції (нині Овочівництва і баштан­ництва пів­ден­них регіонів ін­ститут УААН). Тоді було виведено понад 20 сортів кавуна (зокрема Мурашка, Астраханський, Туман та ін.), які на той час стали предметом екс­порту й уславилися на всю Європу. На поч. 19 ст. пл. баштан. культур в Україні становила 500 тис. га, 1923 — 348,7 тис. га, 1960 — 182 тис. га, 1965 — 138 тис. га, 1997 — 116,3 тис. га. Значні площі під баштан. культурами зайняті в США (117 тис. га), Японії (98 тис. га), Італії (50 тис. га), Мексиці (39 тис. га), Іспанії (31 тис. га), Єгипті (29 тис. га) та ін. У 30-х рр. 20 ст. в Україні організовано мережу н.-д. закладів, що працювали над створе­н­ням нових сортів баштан. культур, які вирізнялися високою врожайністю, смаковими та дієтичними характеристиками. Серед цих закладів помітне місце посідають Овочівництва і баштан­ництва ін­ститут УААН (Харків) та його дослідні станції — Дні­пропетровська, Донецька, Сімферопольська, де культивують сорти кавунів (Мелітопольський-60, Туман, Дні­пропетровський, Скоро­спілка харківська), динь (Українка-320, Харківська рання, Керченська), гарбузів (Український багатоплідний, Мозоліївський-15). Серед науковців, які працюють у цих установах, — Д. Лісовицький, В. Чернетченко, О. Галка, Ф. Ткаченко, А. Кононенко, В. Гойко, З. Сич. Помітне місце в роз­витку Б. в Україні посідає Ін­ститут овочівництва і Б. пд. регіону, де виведено 21 сорт кавуна, 4 сорти динь, 5 сортів гарбузів. Селекціонери Ін­ституту В. Діденко, В. Соколова і Т. Діденко вивели сорти кавунів з ширшим спектром термінів до­зріва­н­ня, кращими смак. особливостями, більшою стійкістю до хвороб. Серед цих сортів — Голо­при­станський, Кармін­ний, Красень, Борисфен, Сніжок та ін. В. Фролов створив сорти динь Тавричанка, Серпнянка, Лада, Медея, ві­домі далеко за межами Херсон. обл. Нині виведено сорти баштан. культур, які характеризуються від­носною стійкістю до хвороб, що зменшить за­стосува­н­ня хімікатів і збільшить екол. чистоту цього продукту. В н.-д. установах роз­робляються також пита­н­ня пере­робки баштан. культур. Так, від­працьовано методику засолюва­н­ня кавуна у великих ємностях та індивід. поліетилен. пакетах (А. Сокол); проведено дослідж. з пере­робки соку кавуна на мед. спирт, а також для приготува­н­ня корм. домішок (О. Кащеєв). Остан­нім часом особлива увага приділяється створен­ню енергозаощадливих та екологічно чистих технологій для вирощува­н­ня баштан. культур.

Літ.: Баштан­ництво. К., 1972; Шляхи під­вище­н­ня врожайності баштан­них культур. К., 1981; Бахчевые культуры. К., 1987; Баштан­ництво в Україні. К., 1994; Київська дослідницька станція Ін­ституту овочівництва і баштан­ництва (1939–1999) // Ін­ститут овочівництва і баштан­ництва. К., 1999; Бахчевые культуры. К., 2000.

Т. К. Горова

Завантажити статтю