БЕВЗЕ́НКО Степан Пилипович (07. 08. 1920, с. Станіславівка, нині Новоархангел. р-ну Кіровогр. обл. — 15. 01. 2005, Київ) — мово­знавець. Доктор філологічних наук (1962), професор (1964). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Одес. університет (1945). Працював старший викладач (від 1949), завідувач кафедри української мови (1950– 62), доцент (від 1951) Ужгород. університету; завідувач кафедри української мови Одес. університету (1962–81); завідувач кафедри мово­знавства й методики викла­да­н­ня мови (1982–91), професор кафедри української мови (1991–99) Нац. пед. університету (Київ). Дослідж. з історії української мови, діалектології, сучас. української літературної мови. Опрацьовані числен­ні укр. писемні памʼятки стали основою посібника «Історична морфологія української мови: Нариси із слово­зміни та словотвору» (Уж., 1960). Під керівництвом Б. вперше в укр. мово­знавстві під­готовлені два інверсійні словники української мови. Це сприяло досліджен­ню деривац. процесів сучас. української літературної мови. Б. описав окремі фонет. явища та низку морфол. і синтакс. особливостей закарп. говірок, за­пропонував типологію від­мін­ностей укр. діалектів на різних структур. рівнях. Брав участь у під­готовці Атласу української мови. Б. — автор (спільно із Й. Дзендзелівським та П. Чучкою) про­грами збира­н­ня матеріалів для регіонал. Закарп. діалектол. атласу (1960). У кн. «Історія українського мово­знавства» (К., 1991) подав власну інтер­претацію періодизації історії ви­вче­н­ня української мови.