Аванесов Рубен Іванович

Визначення і загальна характеристика

АВАНЕ́СОВ Рубен Іванович (Аванесов Рубен Иванович; 01. 02. 1902, м. Шуша, Республіка Карабах, Азербайджан — 01. 05. 1982, Москва) — російський мово­знавець. Доктор філологічних наук (1948), професор (1937), член-кореспондент АН СРСР (1958). Державна премія СРСР (1971). Почесний член низки закордон­них академій та товариств. Закінчив Московський університет (1925). Досліджував фонетику й морфологію, орфоепію та орфо­графію, історію російської мови й діалектологію, лінгвогео­графію та лексико­графію. Роз­робив теоретичні засади та керував створе­н­ням історичного словника давньоруської мови. Ініціював скла­да­н­ня діалектологічних атласів російської та білоруської мов. Один з ідеологів створе­н­ня «Загальнословʼянського лінгвістичного атласу» і координатор роботи над ним діалектологічних комісій словʼянських країн; редактор перших випусків двох серій цього атласу. Сформульовані ним теоретичні ідеї сучасної лінгвогео­графії у 1960–70-х рр. помітно вплинули на роз­виток української лінгвогео­графії, певною мірою втілені в «Атласі української мови».

Літ.: Библио­графия трудов Р. И. Аванесова (1927–71) // Рус. и славян. языко­знание: К 70-летию Р. И. Аванесова. Москва, 1972.

П. Ю. Гриценко

Завантажити статтю