Беднарський Богдан Мефодійович

БЕДНА́РСЬКИЙ Бог­дан Мефоді­йович (02. 01. 1921, с. Городище, нині Козів. р-ну Терноп. обл. — 30. 06. 1949, Авґсбурґ, Німеч­чина) — поет, пере­кладач і літературо­знавець. Брат В.-М. Беднарського. Навч. у Львів. університеті (1940–41, укр. філологія). Продовжив навч. у Берліні (політологія) і Празі, де 1942–45 студіював україністику в УВУ (викл. О. Колес­са, Л. Білецький, Д. Дорошенко) і славістику в Карловому університеті (викл. О. Бурґгардт, Ґ. Ґеземан, Я. Рудницький). Брав участь у студент. літ. житті, друкувався у праз. ж. «Пробоєм» та ін. Втікаючи з табору для пере­міщ. осіб, пере­плив у грудні 1945 Дунай і тяжко захворів. Після 5-ти операцій помер. Належав до наймолодшого поколі­н­ня праз. поет. школи. Ранні поезії Б. сповнені риторики й декларативності, пере­важає тема коха­н­ня. Прикметним у його поезії є особливе, інтимне одухотворе­н­ня природи, на­строї якої він непомітно пере­носить до життя люд. серця. Б. ві­домий також своїми пере­кладами з рос., польс., білорус. й нім. поезії. Серед літературо­знав. праць — «Три­стан та Ізольда» (уві­йшла в зб. «Шляхетне серце», ви­дану 1994 у Києві М. Неврлим).

Завантажити статтю