«БЕЗ­ВІ́РНИК» — періодичне ви­да­н­ня антирелігійного спрямува­н­ня. Виходив 1924–35 у Харкові. Засн. як сатир. журнал Всеукр. ради спілок без­вірників, у якому вміщувалися памфлети, карикатури, агітплакати, оповіда­н­ня, вірші антиреліг. характеру. 1926 реорганіз. у популярно-наук. метод. антиреліг. щомісячник. Публікував стат­ті з широкого спектру питань антиреліг. пропаганди, матеріали для масової роботи, метод. вказівки, ін­струкції, резолюції тощо, висвітлював діяльність антиреліг. організацій в Україні й за кордоном (зокрема закри­т­тя церков, синагог, мечетей), анонсував антиреліг. літературу. Серед пропаганд. матеріалу трапляються стат­ті пі­знавал. характеру, як-от: А. Коршиков «“Світ невидимих істот”. Бактерії і мікроби та їхня робота у людському житті» (1929, № 5), низка нарисів про світ. релігії та течії — мусульманство, ламаїзм, іудаїзм, шамаїзм, фундаменталізм. Редакція залучала до спів­праці значну кількість кореспондентів з місць — «без­віркорів»; ініціювала збира­н­ня коштів на будівництво літаків, човнів, що отримували назви типу: «Во­йовничий без­вірник» тощо. Чимало статей під­писано авторами з європ. країн. Серед авторів: М. Бажанов («Декрет про від­окремле­н­ня Церкви від держави», № 2; «Фашист, хрест, собачка та ікона», № 10; «Анатоль Франц як без­божник», № 12; усі — 1928), А. Молочанський («Попи шкодять сільському господарству», 1929, № 5), В. Чернявський («Баптисти — агенти світової буржуазії», 1929, № 18).