Бєляєв Володимир Павлович

БЄЛЯ́ЄВ Володимир Павлович (21. 03(03. 04). 1907, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 20. 02. 1990, Москва) — письменник, сценарист. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1975). Учасник 2-ї світової війни. Друкувався від 1923. Автор трилогії «Старая крепость» (К., 1937–51, Сталін. премія, 1951; укр. перекл. — К., 1947; 1953; 1985; знято фільм «Тривожна молодість», Київ. кіностудія худож. фільмів, 1954) — про життя укр. прикордон. міста під час воєн. дій 1918–20, діяльність перших комсомольців. Автор зб. оповідань і нарисів «Украинские ночи» (Ленинград, 1939; Л., 1958), «Граница в огне» (К., 1948; 1950; укр. перекл. — Л., 1948); біогр. повістей «Ярослав Галан» (Москва, 1971) і «Вишневые аллеи» (Москва, 1981); кіносценаріїв «Голос Тараса» (1941; опубл. — Л., 1950) та «Іванна»(1959, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «До последней минуты» (Москва, 1974, Одес. кіностудія). 1944–59 працював у Львові. Автор памфлетів проти «українських буржуазних націоналістів», у яких не гребував сумнівними засобами компроментації, фальсифікуючи і перекручуючи істор. факти, намагався очорнити С. Бандеру і митрополита Андрея Шептицького, принизити боротьбу УПА: «Під чужими прапорами» (К., 1958, співавт.), «Луна Чорного лісу» (К., 1965, співавт.), «Ночные птицы» (Москва, 1965), «Формула отрути» (Л., 1971); докум. повістей «Кто тебя предал?» (Москва, 1972), «Я обвиняю» (Москва, 1978) та ін. Проте на той час памфлети Б. були чи не єдиним джерелом хоч якихось знань — «від супротивного» — про замовчувані післявоєнні події у Зх. Україні. Окремі твори Б. українською мовою переклали М. Бірюков, Д. Бобир, І. Сенченко, А. Головко.

Рекомендована література

1. Кущ О. П. Владимир Беляев: Библиогр. указатель. Л., 1956;
   Google Scholar Internet
2. Розумничев В. Л. Владимир Беляев. Москва, 1983.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю