Биков Геннадій Олександрович

БИ́КОВ Ген­надій Олександрович (06. 12. 1933, м. Калінін, нині м. Твер, РФ) — фахівець у галузі енергомашинобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1998), професор (2000). Премія ім. Г. Проскури АНУ (1993), Державна премія України в галузі науки і техніки (1995). Закін. Ленінгр. політех. ін­ститут (1957). До 1967 працював інж.-кон­структором у Моторобуд. ДКБ-29 Міністерства авіац. промисловості СРСР (м. Омськ), нач. кон­структор. від­ділу суднових холодил. машин СКБ холодил. машинобудува­н­ня (Одеса), зав. про­блем. н.-д. лаб. енергет. установок Одес. технол. ін­ституту; від 1967 — доцент, завідувач кафедри теплогазопо­стача­н­ня і вентиляції Полтав. інж.-буд. ін­ституту; від 1987 — провід­ний науковий спів­робітник Ін­ституту газу НАНУ. Викладав у Нац. тех. університеті України «Київ. політех. ін­ститут» (1993–95); від 1999 — у Нац. авіац. університеті (Київ): від 2000 — професор кафедри авіац. двигунів. За участі Б. вперше у вітчизн. практиці створ. комбінований осьово-від­центр. ком­пресор, на базі якого роз­роблено серію авіацій. газотурбін. двигунів малої і серед. потужності. Сформулював єдині закономірності та універсал. рівня­н­ня, що описують роботу лопаткових ком­пресорів і насосів на нерозрахункових режимах. На базі теор. і екс­перим. дослідж. роботи бензин. і дизел. автомоб. двигунів на стисненому природ. газі та бензогаз. сумішах роз­робив концепцію збаланс. виробництва і спожива­н­ня рідких і газ. вуглеводневих мотор. палив в Україні.

Завантажити статтю