Бібиков Костянтин Антонович

БІ́БИКОВ Костянтин Антонович (29. 12. 1930, с. Перечни, нині смт Закарп. обл. — 07. 05. 1989, Ужгород) — перекладач. Закін. Ужгород. університет (1954). Цього ж року переїхав до Киева, працював учителем; від 1955 — ред. угор. підручників респ. видавництва «Радянська школа»; від 1968 — заступник гол. ред. з видань угор. та молдав. мовами видавництва «Карпати»; 1975–87 очолював Закарп. обл. організацію Всесоюз. добровіл. товариства любителів книги УРСР; від 1987 — на творчій роботі. Від 1955 перекладав українською мовою прозу сучас. угор. авторів — Ґ. Хегедюша («Останні часи темряви», К., 1956), М. Коваї («Правда матроса Паркера», К., 1957), Е. Урбана («Пастка», К., 1958), Ж. Кантор («Вулиця Пратера», Уж., 1959), І. Кісеґі («Серце поміняти не можна»), А. Беркеші («Осіння негода»; обидва — Київ, 1960), М. Габора («У країні ягуарів», К., 1963), Ш.-Т. Шандора («Як справи, юначе?», К., 1965), С. Іштвана («Сіракузький велетень», К., 1971), Є. Яніковської(«ЗІ мною завжди щось трапляється», К., 1974), А. Гідаша («Пан Фіцек», К., 1974; співавт.), Й. Дарваша («П’яний дощ», К., 1975), Л. Мештергазі («Загадка Прометея», К., 1981), М. Сабо («Старомодна історія», К., 1984), М. Йокаї («Сини людини з кам’яним серцем», К., 1988), угор. нар. казки (К., 1985) та ін. Уклав «Венгерско-русский словарь» (К.; Уж., 1959; 1969), «Русско-венгерский словарь транскрипции географических названий» (К.; Уж., 1963; співавт.) і «Русско-венгерский словарь» (К.; Уж., 1982)для угор. шкіл Закарпаття.

Завантажити статтю