БІ́БИКОВ Костянтин Антонович (29. 12. 1930, с. Пере­чни, нині смт Закарп. обл. — 07. 05. 1989, Ужгород) — пере­кладач. Закін. Ужгород. університет (1954). Цього ж року пере­їхав до Киева, працював учителем; від 1955 — ред. угор. під­ручників респ. видавництва «Радянська школа»; від 1968 — за­ступник гол. ред. з ви­дань угор. та молдав. мовами видавництва «Карпати»; 1975–87 очолював Закарп. обл. організацію Всесоюз. добровіл. товариства любителів книги УРСР; від 1987 — на творчій роботі. Від 1955 пере­кладав українською мовою прозу сучас. угор. авторів — Ґ. Хегедюша («Остан­ні часи темряви», К., 1956), М. Коваї («Правда матроса Паркера», К., 1957), Е. Урбана («Пастка», К., 1958), Ж. Кантор («Вулиця Пратера», Уж., 1959), І. Кісеґі («Серце поміняти не можна»), А. Беркеші («Осі­н­ня негода»; обидва — Київ, 1960), М. Габора («У країні ягуарів», К., 1963), Ш.-Т. Шандора («Як справи, юначе?», К., 1965), С. Іштвана («Сіракузький велетень», К., 1971), Є. Яніковської(«ЗІ мною завжди щось трапляється», К., 1974), А. Гідаша («Пан Фіцек», К., 1974; спів­авт.), Й. Дарваша («Пʼяний дощ», К., 1975), Л. Мештергазі («Загадка Прометея», К., 1981), М. Сабо («Старомодна історія», К., 1984), М. Йокаї («Сини людини з камʼяним серцем», К., 1988), угор. нар. казки (К., 1985) та ін. Уклав «Венгерско-рус­ский словарь» (К.; Уж., 1959; 1969), «Рус­ско-венгерский словарь транс­крипции гео­графических на­званий» (К.; Уж., 1963; спів­авт.) і «Рус­ско-венгерский словарь» (К.; Уж., 1982)для угор. шкіл Закарпа­т­тя.