Бібліографія мовознавча

БІБЛІОГРА́ФІЯ МОВОЗНА́ВЧА — галузь бібліо­графічної діяльності, зав­да­н­ням якої є виявле­н­ня, від­бір, опис, реєстрація і наукова систематизація інформації про праці, присвячені широкому спектрові питань будови мови, її історії, сучасного стану, функціонува­н­ня тощо. Б. м. дає уявле­н­ня про стан роз­витку мово­знавства в тій чи іншій країні. Укр. Б. м. зародилася й певний час роз­вивалася у структурі заг. бібліо­графії, основоположником якої вважають М. Максимовича («Книжная старина южно-рус­ская», К., 1849–50). Автором першого бібліогр. покажч. з україно­знавства є О. Лазаревський («Опыт указателя источников для изучения Малорос­сийского Края» // «Черниг. губ. вѣдомости», 1853 й окремо — «Указатель источников», 1856). Він же видавав у Чернігові перший укр. книго­знав. літопис «Украинская литературная лѣтопись» (1856–60) з рецензіями на нові укр. ви­да­н­ня. При ред. «Черниг. губ. вѣдомостей» бібліогр. справою за­ймалися П. Єфименко та Г. Милорадович. Про мово­знавчі дослідже­н­ня Зх. України ві­домі праці з Б. м. Я. Головацького («Галицько-руська бібліо­графія з 1772 по 1848» // «Галичанин», Л., 1863), А. Петрушевича (бібліо­графія старо­друків) та І. Левицького (1772–1898). У Воронежі 1860 ви­йшов «Указатель вышедшихъ въ Рос­сии въ 1859 году книгъ и статей по части языко­знанія» В. Межова, в якому значне місце посідає укр. Б. м. Бібліо­графії присвяч. журнали «Основа», «Киевская старина», «Правда», «Зоря», «Записки НТШ», «ЛНВ».

У 20 ст. інформацію про Б. м. містять ви­да­н­ня Бібліогр. комісії НТШ у Львові, Укр. книжк. палати у Харкові, Укр. наук. ін­ституту книго­знавства у Києві, Бібліогр. комісії ВУАН у Києві. Спорадично Б. м. пред­ставлено в бібліогр. покажчиках праць окремих ВНЗів, б-к, наук. праць з мово­знавства кафедр ВНЗів, структур. під­роз­ділів НДІ тощо.

Для дослідже­н­ня історії ви­вче­н­ня мови має значе­н­ня ретро­спективна Б. м. З цього по­гляду цін­ними є бібліогр. покажчики: «Покажчик з української мови: Мат. по 1929 р.» (Х., 1929–30) А. Дикого й Л. Червінської, «Книжная летопись» (Москва, 1918– 61), «Бібліо­графічні вісті: Квартальник Укр. наук. ін­ституту книго­знавства за ред. Ю. Меженка» (К., 1923–30), «Україна» (К., 1924–32), «Журнал бібліотеко­знавства та бібліо­графії» (К., 1927–30, № 1–4), деякі бібліогр. довід­ники Укр. книжк. палати у Харкові — «Літопис книг» (Х., 1924–61; 1924–30 — під на­звою «Літопис українського друку», 1935–53 — «Літопис друку УРСР. Книги»), «Летопись журнальных статей» (Москва, 1926–61), «Летопись рецензий» (Москва, 1934–61; 1939–41 — під на­звою «Библио­графия рецензий»), «Літопис рецензій» (Х., 1935–61; 1936–53 — під на­звою «Літопис друку УРСР. Рецензії»), «Літопис журнальних статей» (Х., 1936–61; 1936–53 виходив під на­звою «Літопис друку УРСР. Журнальні стат­ті»), «Библио­графия периодических из­даний Рос­сии 1901–1916» Л. Бєляєвої, М. Зиновʼєвої, М. Никифорова (Ленин­град, 1961, т. 1–4), а також бібліогр. дані усіх до­ступ. авторам ви­дань систематизовано у бібліогр. покажчику Л. Ґольденберга й Н. Королевич «Українська мова» (К., 1963), що є однією з перших спроб ретро­спектив. бібліо­графії в укр. мово­знавстві, де зі­брано за темат. роз­ділами бібліогр. дані про літературу, присвячену укр. мові, ви­дану в СРСР 1918–61. Певним продовже­н­ням за­знач. покажчика є низка бібліогр. покажч. «Словʼянська філологія на Україні», під­готовлених до зʼ­їздів славістів.

Кон­структивно їх доповнюють бібліогр. покажчики, які випускала ЦНБ АН УРСР, «Філологічні науки на Україні» (1978–90), а також «Обществен­ные науки в УССР. Языко­знание» (1976–80, 1981–85), під­готовлені Ін­ститутом мово­знавства АН УРСР до зʼ­їздів славістів (від­повід­но — К., 1986 та К., 1988). Нац. парламент. бібліотека України видала 2 вип. щорічника «Філологічні науки в Україні» (1994, 1995). Поточна інформація за минулі роки по­дана у щоріч. довід­нику «Праці з мово­знавства в УРСР», у збірниках інформ. матеріалів Наук. ради з про­блеми «Закономірності роз­витку національних мов». Важл. джерелом інформації є довід­ник «Словʼянська філологія на Україні. 1958–1981» (К., 1963–83), «Обществен­ные науки в УССР 1976–1980 гг. Языко­знание: Библиогр. указ.» (К., 1986).

Цін­ною у бібліогр. плані є кн. «Мово­знавство на Україні за пʼятдесят років» (К., 1967), де за темат. роз­ділами по­дано огляд мово­знав. праць, ви­даних в Україні 1917–67 із ретро­спективами у попередні столі­т­тя. Велику допомогу дослідникам мови нададуть огляд. праці «Дослідже­н­ня з мово­знавства в Українській РСР за сорок років» (К., 1957), «Роз­виток мово­знавства в УРСР у 1967–1977 роках» (К., 1980).

В укр. Б. м. пред­ставлені бібліогр. покажчики окремих галузей: сходо­знавства — системат. покажчик до ж. «Східний світ — Червоний Схід. 1927–1931» (Х., 1964); ономастики — А. Корепанової, К. Симонової «Матеріали до бібліо­графії з української радянської ономастики. 1917–1967» // «Пові­домле­н­ня укр. ономаст. комісії», К., 1968, вип. 5 ; діалектології — В. Демʼянчука «Бібліо­графічний огляд української діалектології за 1914–1927» // «Укр. діалектол. зб.», К., 1928, т. 1, «Współczesny stan ukraińskiej dialektologji» («Lud słowiański», Kraków, 1930) Й. Зелінського, «К характеристике украинских говоров Республики немцев Поволжья» (Покровське, 1927) А. Дульзона, «Бібліо­графічний покажчик з української діалектології» (О., 1966) А. Москаленка, В. Терлецької; лексико­графії — «Лексика. Лексикологія. Лексико­графія» (О., 1973) А. Москаленка, В. Терлецької, «Українська лексико­графія ХІІІ–ХХ ст.: Бібліогр. покажч.» (Л., 1999) Т. Кульчицької; стилістики — «Мова і стиль українських письмен­ників: Бібліогр. покажч. літ-ри за 1953– 1964» (Л., 1966) М. Бутрина, «Культура російської та української мов: Рекомендов. бібліогр. покажч.» (К., 1982), «Барви рідного краю: Рекомендов. бібліогр. покажч.» (К., 1990), «Культура української мови: Бібліогр. покажч.» (Л., 1999), «Мова — невмирущий скарб народу: Бібліогр. покажч.» (В., 1999; 2000); фразеології — «Історія та етимологія української фразеології. Бібліогр. покажч.: 1864–1998» (Х., 1998) А. Івченка, випуски «Библио­графического указателя литературы по во­просам фразеологии» (Самарканд, 1974– 79); методики викла­да­н­ня — «Українська мова в школі за десять років: Покажч. статей» (К., 1961), «Методика викла­да­н­ня української мови: Бібліогр. покажч. 1945–65» (Л., 1971) та «Методика викла­да­н­ня української мови. 1966–1975 рр.» (Х., 1978) В. Горбачук, «Методика викла­да­н­ня української мови: Бібліогр. покажч. 1976–1985» (О., 1988), «Українська мова в школі: Бібліогр. посіб.» (Д., 1999) В. Ващенка та ін.; про­блем правопису — «Український правопис» (О., 1971) А. Москаленка, В. Терлецької, «Нормалізація української мови: Бібліогр. покажч.» (О., 1974) А. Москаленка, а також бібліогр. покажч., присвяч. окремим науковцям: «Праці професора Є. К. Тимченка» («Зап. істор.-філол. від­ділу УАН», 1919, кн. 1), «Іларіон Семенович Свєнціцький» (К., 1956), «Леонід Арсенович Булаховський» (К., 1968), «А. Ю. Кримський» (К., 1972), «Олександр Опанасович Потебня» (К., 1975), «Іван Костянтинович Білодід» (К., 1976), «Йосип Олексі­йович Дзендзелівський» (Л., 1981), «Лукія Лукʼянівна Гумецька» (Л., 1981), «Бібліо­графічний огляд наукових праць професора В. С. Ващенка з українського мово­знавства» (1990), «Ярослава Закревська» (Л., 1997), «Вчені кафедри словʼянської філології: Бібліо­графія вчених Львів. університету» (Л., 1998), «Професор Бевзенко Степан Пилипович» (К., 1999), «Професор Лизанець Петро Микола­йович» (Уж., 2001). Зберігають наук. та інформ. цін­ність покажчики Б. м. І. Огієнка «Українська мова: Бібліогр. покажч. літ-ри для ви­вче­н­ня української мови» (К., 1918), «Україно­знавство» С. Єфремова (К., 1920), «Язико­знавство: Огляд за 1926, 1927, 1928» («Україна», 1927–29) Є. Тимченка, «Мово­знавство в УСРР в 1929 р.: Систематизов. покажч. мово­знав. літ-ри» (О., 1930) М. Семенова.

Укр. Б. м. була пред­ставлена у бібліогр. покажчиках, які видавалися в Росії: «Книжная летопись» (С.-Петербург; Москва, від 1907), «Библио­графия библио­графий по языко­знанию: Ан­нотиров. системат. указ. отечеств. из­даний» (Москва, 1963), а також Ін­ститутом наук. інформації із сусп. наук АН СРСР (ІНІСН, Москва), зокрема «Новая советская литература по языко­знанию» (1954–61), «Обществен­ные науки в СССР» (нині видається під на­звою «Библио­графический указатель. Новая литература по социальным и гуманитарным наукам. Языко­знание»), «Славянское языко­знание: Библиогр. указ. лит-ры, издан. в СССР с 1918 по 1960 гг.» (Москва, 1963), «Советское славяноведение. 1978–1982: Указ. лит-ры о зарубеж. славян. странах» (Москва, 1983, вып. 1–7); «Общее языко­знание», «Общее и прикладное языко­знание», бібліогр. покажчики ІНІСН за окремими галузями: «Ономастика», «Словари, из­дан­ные в СССР» (Москва, 1966), «Историки-слависты СССР: Библиогр. слов.-справоч.» (Москва, 1981), «Словари 18 века» (Москва, 1986), а також рефератив. ж. ІНІСН «Обществен­ные науки в СССР. Сер. Языко­знание», бібліогр. бюлетень ІНІСН «Новая советская литература по обществен­ным наукам. Сер. Языко­знание».

Укр. публікації поза Україною реєстрували в Польщі («Urędowy wykraz druków», Warszawa, від 1927), Чехословач­чині («Katalog bibliograf», Praha). На еміграції ви­йшов покажчик Є. Пеленського «Ucrainica в західньоевропейських мовах» (Мюнхен, 1948; Едмонтон, 1990). Окремо слід від­значити Б. м. у періодиці: «Archiv für slavische Philologie» (1876, 1892), «Zeitschrift für österreichische Volkskunde» (1894), «Věstnik Slovanské filologie a starožitnosti…» (1901), «Zeitschrift für österreichische Bibliografie» (1907–09), «Rocznik sławistyczny» (1909), «Osteuropäische Bibliografie» (1920–23), «Slovanská knihověda» (1931), «Zeitschrift für slavische Philologie», «Revue des études slaves», «Slavische Rundschau», «Indogermanisches Jahrbuch», «Germanoslavica», «Le monde slave», «Slavonic review», «Osteuropäische Forschungen», «Mitteilungen d. Ukr. Wiss. Instituts», «The Ukrainian Quarterly», а також книжк. вид. «Slavic Europe… Ukraina» Р. Кернера (1918), «Index bibliographicus» Ліги Націй (1925), працю В. Топорова про україніку франц. мовою за 1917–30.

Укр. Б. м. за кордоном фіксували: Д. Дорошенко «Покажчик нової української літератури в Росії за 1796–1897 рр.» (Прага, 1925), П. Зленко — за 1921–31 рр. (Прага, 1932), Є. Пеленський «Бібліо­графія української мово­знавчої бібліо­графії» («Рідна мова», Варшава, 1934, ч. 3–4, 6–10), англ. й нім. мовами — 1948; бібліо­графію укр. книги в Німеч­чині за 1939–42 уклав Б. Романенчук, а також О. Колес­са «Bibliography of the ukrainian language» («Slavonic review», Лондон, 1926), Ф. Савченко (1918), З. Кузеля (1923), І. Калинович, Я. Рудницький, І. Борщак (1934) та ін.

Про стан досліджень української мови за кордоном інформують рефератив. ж. ІНІСН «Обществен­ные науки за рубежом. Языко­знание» та щомісячник «Новая иностран­ная литература по обществен­ным наукам. Языко­знание», щоквартальник «Новая советская и иностран­ная литература по обществен­ным наукам. Про­блемы славяноведения и балканистики». Інформацію про творчий доробок учених світу у ви­вчен­ні української мови подає щорічник По­стій. між­нар. комітету лінгвістів «Bibliographie linguistique de lʼannée» (Париж), періодичні вид. Польс. АН «Rocznik sławystyczny», «Bibliografia polskich prac z zakresu slawistyki», «Bibliografia bibliografij polskich», у Чехії — серія бібліогр. покажчиків Чес. АН «Bibliografie české lingvistiky»; бібліогр. огляди, що друкуються на сторінках франц. ж. «Revues des études slaves» (1947– 68) — «Chronique bibliographique» (видає Ін­ститут славістики в Парижі).

Завантажити статтю