Коломієць Микола Іванович
КОЛОМІ́ЄЦЬ Микола Іванович (11. 03. 1941, с-ще Буча, нині місто Київ. обл.) — поет, різьбяр. Член НСПУ (1998). Обл. літ. премія ім. В. Булаєнка (2000). Закін. Уман. с.-г. інститут (1967), навч. на факультеті укр. філології Чернів. університету (1967–72, виключ. за націоналіст. переконання та розповсюдження антирад. літ-ри). Працював у Краснояр. краї (РФ); від 1978 — у Чернів. худож.-вироб. майстернях; від 1982 — у школі-інтернаті для дітей-сиріт; від 1987 — викладач естетики у Красилів. спеціаліз. профес.-тех. училищі (Хмельн. обл.). У поезії К. тяжіє до традиц. форм, нар.-поет. естетики та публіцист. викривал. пафосу. Його різьблені вироби з дерева виставляли у Чернівцях, Києві, Москві, Будапешті.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Зойки блискавиці. Хм., 1997; Перестигла тиша. Хм., 1997; Відлуння думок. Хм., 1997; Абетка для дорослих. Хм., 1997; Роздоріжжя. Хм., 1997; Нектар вітрів. Хм., 1999; Прости, Афганістан. Хм., 2000; Голі сни. Сф., 2001; Літній сніг. Сф., 2002; Пригорща. Сф., 2002; Полум’я тонесенької свічки. Сф., 2004; Пісня хрущів. Сф., 2008; Необрізані ружі. Хм., 2011.
Рекомендована література
- Іов І. Слово про друга // Проскурів. 2001, 30 берез.
Завантажити статтю
Людина 
