Абаза Віктор Іванович

Визначення і загальна характеристика

АБАЗА́ Віктор Іванович (22. 08. 1864, Росія — 28. 07. 1931, Варшава) — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Псков. кадет. корпус, Костянтинів. артилер. училище (1884). Учасник рос.-япон. війни 1904–05. У роки 1-ї світової війни — на фронті: командир дивізіону, адʼютант штабу корпусу, полковник (1914). Улітку 1917 брав участь в українізації частин рос. армії, на­прикінці року зголосився на службу до укр. війська. За Геть­манату — командир гармат. полку, під­тримав пов­ста­н­ня Директорії, на чолі Сірої дивізії у боях з геть­манцями здобув Конотоп, Бахмач, Чернігів. Заснував при штабі Інформ. бюро (у його складі працював поет П. Тичина), яке видавало г. «Воля». Від поч. 1919 Сіра дивізія під командува­н­ням А. вела бо­йові дії проти більшов. частин на Прав­обереж­жі й Волині. У трав. оточена в р-ні Луцька польс. військами генерала Ю. Гал­лера. А. потрапив у полон, пере­бував у таборі Ланцут. Після звільне­н­ня оселився в Празі. Брав участь у діяльності ветеран. організацій Армії УНР.

Літ.: За державність. Торонто, 1964; Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Л., 1995.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю