Абаза Віктор Іванович

АБАЗА́ Віктор Іванович (22. 08. 1864, Росія – 28. 07. 1931, Варшава) – військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Псков. кадет. корпус, Костянтинів. артилер. училище (1884). Учасник рос.-япон. війни 1904–05. У роки 1-ї світової війни – на фронті: командир дивізіону, ад’ютант штабу корпусу, полковник (1914). Улітку 1917 брав участь в українізації частин рос. армії, наприкінці року зголосився на службу до укр. війська. За Гетьманату – командир гармат. полку, підтримав повстання Директорії, на чолі Сірої дивізії у боях з гетьманцями здобув Конотоп, Бахмач, Чернігів. Заснував при штабі Інформ. бюро (у його складі працював поет П. Тичина), яке видавало г. «Воля». Від поч. 1919 Сіра дивізія під командуванням А. вела бойові дії проти більшов. частин на Правобережжі й Волині. У трав. оточена в р-ні Луцька польс. військами генерала Ю. Галлера. А. потрапив у полон, перебував у таборі Ланцут. Після звільнення оселився в Празі. Брав участь у діяльності ветеран. організацій Армії УНР.

Літ.: За державність. Торонто, 1964; Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Л., 1995.

К. Є. Науменко

Рекомендована література

1. За державність. Торонто, 1964;
   Google Scholar Internet
2. Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Л., 1995.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю