Абілєв Велі Муратович
АБІ́ЛЄВ Велі Муратович (ін. написання прізвища: Абілов, Габілєв, Габілов; 1898 — 1945) — кримськотатарський письменник. У 1914–19 — учитель у с. Мірзабек і с. Баїм Євпатор. пов.; 1920 — голова сільревкому с. Мірзабек. Навч. у Комуніст. університеті трудящих Сходу (1921–23, Москва). Після повернення у Крим завідував татар. відділ. обл. радпартшколи. Одночасно читав лекції із суспільствознавства на обл. курсах учителів; 1925–26 — у політосвіті Наркомосу, потім дир. Тотайкой. пед. технікуму. У 20-х рр. публікував у газетах і журналах Криму статті, художню прозу та п’єси. Його п’єси «Адиль яхут бинъден бири» («Адиль, Або один із тисячі»), «Учь ёл» («Три шляхи») йшли на сцені Крим. держ. татар. театру (1925–27). Автор п’єс «Эльвида» («Прощавай»), «Омюр баари» («Весна життя»). 1928 вступив до Ленінгр. інституту політосвіти, після закінчення — директор Крим. с.-г. інституту. У 1935– 38 — в. о. ред. г. «Ени дунья» («Новий світ»). Репресов., загинув у таборі.
Рекомендована література
- Умеров Б. Педагог ве сёз устасы (Педагог і майстер слова) // ЛБ. 1969, 26 лип.;
- Театро омюринден (З життя театру) // Медений эснас: 1920–1938 (Къырымтатар тили, Эдебияты ве медениетинден малюмат дестеги) (Поступ культури: 1920– 1938. (За матеріалами кримськотатар. періодики). Сф., 1997.
Завантажити статтю
 Isa.jpg)
Людина  Shamily Seitovich.jpg)
