АЛЯ́ДІН Шаміль Сеїтович (12. 06. 1912, с. Махульдур, нині Нагірне Бахчисар. р-ну, АР Крим — 21. 05. 1996, Сімферополь) — кримськотатарський письмен­ник. Член СП СРСР (1937). Лауреат 1-ї респ. премії РМ Узб. РСР за роман «Рузгяр­дан сал­лангъан фенерлер» («Ліхтарі горять до світанку», Ташкент, 1969). Заслужений діяч мистецтв Узбеки­стану (1982), лауреат 1-ї премії ім. Айбека Узб. РСР за зб. «Чорачыкълар» («Джерельця», Ташкент, 1987). За кращий перекл. творів Т. Шевченка нагородж. «Великою меда­л­лю» укр. уряду (1939). Державні нагороди СРСР. Навч. у Сімфероп. пед. технікумі (1928–31), Ташкент. меліорат. ін­ституті (1931–33), кавалерій. училищі 9-го полку Червоного козацтва (1933–34). Закінчив Вечір. пед. ін­ститут у Ташкенті (1957). До війни працював у ред. г. «Ени дунья» («Новий світ»), служив у Червоній Армії, був електрозварником на буд-ві енергокомбінату в Бо­станлик. р-ні Узбеки­стану. 1937–41 — голова СП Криму. Учасник 2-ї світової війни. Від 1945 — в Узбеки­стані, працював консультантом СП Узбеки­стану, заст. дир. і дир. ТЮГу (1946–48), заст. дир. Палацу культури залізничників (1948–49), дир. узб. від­ділу Літфонду (1949–50), заст. відп. секр. (1950–57), консультантом із кримськотатар. літ-ри СП Узбеки­стану (1957–63), дир. Узб. від­діл. з охорони автор. прав (1963–65), заст. ред. г. «Ленин байрагъы» («Ленінський стяг», 1965–67), за­ймав різні посади в системі СП Узбеки­стану протягом 1967–79; гол. ред. ж. «Йылдыз» («Зірка», 1979–85). 1994 повернувся до Криму. Писав кримськотатар. та рос. мовами. Твори видавались кримськотатар., рос. та узб. мовами.