АБРАГАМО́ВИЧ Зиґмунт (20. 02. 1923, с. Залуква, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 13. 12. 1990, Варшава) — історик, філолог, пере­кладач. Доктор гуманістичних наук (1967). Пред­ставник караїм. народності. Навч. у польс. гімназії Станіслава (нині Івано-Франківськ). На формува­н­ня укр. симпатій А. вплинули учитель гімназії М. Лепкий та його зна­йомство в дитинстві з творчістю Т. Шевченка. Під час 2-ї світової війни потрапив на примусові роботи до Німеч­чини. Після війни пере­селився до Польщі. Закін. курс східних мов у Яґел­лон. університеті (Краків, 1951). Працював у Держ. воєвод. архіві (Краків, 1952–76), Ін­ституті історії Польс. АН (Варшава, 1976–88). Від 1988 — на пенсії. Пере­кладав, дослідж. і видавав турец., кримськотатар. і перс. джерела 17 ст., що стосуються історії України та Польщі, а також кримськотатар. літопис, у якому зафіксовано події 1644–54, зокрема участь хана Іслам-Гірея ІІІ у війні з Польщею на боці України («Historia chana Islam Gereja III». Warszawa, 1971). У студентські роки пере­клав галицько-луцьким діалектом караїмської мови кілька віршів Н. Хікмета, низку новел турецьких авторів. А. — автор перекл. караїм. мовою поеми «Гамалія» та вірша «Заповіт» Т. Шевченка, який уперше опублікований в антології «Тарас Шевченко. «Заповіт» мовами народів світу» (К., 1989).