КО́ЛЬЧИНЕ — селище міського типу Мука­­чів­ського ра­йону Закарпатсь­кої області. Кольчинській селищній раді під­­порядковано села Жборівці, Кендерешів, Кленовець. Знахо­дить­ся на р. Латориця (притока Бод­рогу, басейну Тиси), за 5 км від рай­центру. Площа 4,48 км2. Населе­н­ня 4407 осіб (2001, складає 95,1 % до 1989), пере­важно українці, про­живають також словаки (3 %), нім­ці. Залізнична станція. Назва по­хо­дить від угорського слова «кольчон» — «позичено», «подаровано». Територія сучасного К. була заселена вже в 1 тис. до н. е., про що свідчать археологічні знахідки на г. Тупча. У 9–10 ст. на цих землях мешкали угорські племена. У 12–13 ст. на за­проше­н­ня угорських феодалів тут оселилися німецькі колоністи. Впер­­ше зга­дано в писемних джерелах 1430. У 16–17 ст. — у складі Тран­­сильванського князівства. Від кінця 17 ст. — у межах кордонів Авст­рії (від 1867 — Австро-Уго­р­щи­­на). 1672 роз­почалася істо­рія ВАТ «Мукачівський вер­стато­бу­дівний завод». Він виник у с. Ше­лестів (нині у складі К.) на базі старого під­приємства, яке працювало на місцевій руді та випускало ло­пати, мотики, плуги. До 1711 завод належав транс­ильванським князям, по­тім — ав­стрійському графу Шен­­борну. 1777 у Шелестові збудовано де­­ревʼяну Михайлівську церкву (1927 пе­ревезено до Му­­качевого, від 1-ї половини 1970-х рр. — екс­понат Закарпатського музею народного архітектури та побуту; 1969–72 ре­ставрована архітектором Б. Кін­дзель­­сь­­ким та І. Могитичем). 4 квітня 1919 К. захопили румунські війсь­­ка. Від травня 1919 — у скла­ді Чехо-Словач­чини, 1938–44 — під владою гортистської Угорщини. 1945 у складі Закарпатської України при­­єд­нано до УРСР. Від 1971 — смт. 1979 тут мешкало близько 4,2 тис., 1989 — 4,6 тис., 1999 — 4,8 тис. осіб. Нині також працюють 3 карʼєри з видобува­н­ня андезиту, хлібокомбінат. У К. — загальноосвітня шко­ла, 2 дитсадки; Будинок ку­ль­тури, бібліотека; лікарська амбулаторія; спортивний комплекс. Діють релігійні гро­мади РКЦ, УГКЦ. Серед видатних уродженців — астрофізик, член-кореспондент РАН Ю. Балега, фізик, педагог В. Химинець.